І хоча теперішня російсько-українська війна ще не закінчена, очистка небезпечних територій, котрі контролюються державою, є одним з пріоритетних завдань України. Нещодавно Верховна Рада прийняла зміни до закону “Про протимінну діяльність в Україні”, щоб утворити національний орган з питань протимінної діяльності а також центр протимінної діяльності з центром гуманітарного розмінування під егідою Міноборони та ДСНС. Неабияку підтримку у цій сфері Україні вже кілька років надають міжнародні партнери, які проводять різнобічну протимінну діяльність на Донеччині та Луганщині: від інформування населення до масштабної перевірки кожного сантиметра землі, на якій могли залишатися небезпечні предмети.
Так, Уряд Нідерландів надав на гуманітарне розмінування на Донбасі €4 млн. Згідно з новою урядовою програмою дій проти мін та касетних боєприпасів на 2020-2024 роки, глобальною метою якої є “Світ без мін до 2025 року”, на розмінування на Сході України буде здійснювати неурядова організація The HALO Trust. “The HALO Trust працює в Україні з 2015 року — із самого початку їхньої діяльності. Я був вражений роботою їхньої команди, коли відвідав пункт розмінування у Новолуганському восени минулого року”, – заявив Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Нідерландів в Україні Йеннес де Мол. Саме Нідерланди стали першими донорами цієї організації для початку її роботи в Україні. За новою програмою демінери The HALO Trust запрацювали в жовтні, хоча на практиці це означає продовження роботи на ділянках, які почали розміновуватися раніше.
Читайте також: Останні кошти за руїни
“Наша група веде гуманітарне розмінування на території між селами Озерне та Крива Лука Лиманського району на Донеччині. З семи ділянок на цій території, які у травні 2016 року визначені, як небезпечні, на трьох роботи вже закінчені, а на двох, де зараз працює наша група, відпрацьовано приблизно 50% території, – розповідає Юрій, керівник групи 17 розмінування The HALO Trust. – Ця місцевість з квітня по червень 2014 року контролювалась озброєними формуваннями, на цій території були облаштовані воєнні позиції. Потім ділянка перейшла під контроль ЗСУ. За даними нашої групи нетехнічного обстеження, військові знайшли та знешкодили тут три протитранспортні міни в корпусі з металу, а також була знайдена певна кількість гранат на розтяжці. Є свідки з місцевих, котрі розповіли, що у 2014 році, під час проходження блок-постів, вони чули та бачили вибух, який стався через розтяжку”. Саме така інформація, яку збирають у військових та місцевого населення працівники організації, і стає приводом для занесення певних ділянок до плану гуманітарного розмінування, який потім затверджується у Міністерстві оборони та відпрацьовується за міжнародними алгоритмами.
Територія біля Озерного — лісосмуга, дорога та поле з щільною рослинністю. Першим пріоритетом для гуманітарного розмінування тут було обстеження території, максимально наближеної до позицій. За увесь час роботи тут співробітники The HALO Trust знайшли 81 небезпечний предмет, серед яких гранати, реактивний двигун від ПТУР, ВОГ25, снаряди 45 мм, ВОГ17 з автоматичного станкового гранатомета, боєприпаси до стрілецької зброї, мінометна міна. Приблизно половина знахідок — це залишки озброєння Другої світової війни, бо поруч розташовані висоти, з яких в ті часи вівся масований вогонь. “Нас часто питають — це багато чи мало? Але скільки коштує людське життя? Навіть один знайдений небезпечний предмет — це, можливо, чиєсь збережене життя. Бо навіть відносно безпечні патрони зі стрілецького озброєння діти можуть кинути у багаття, щось розібрати, на щось наступити, – впевнений демінер Юрій. – Коли ми починали працювати, не бачили навіть рибалок, люди боялися навіть випасати тут худобу. А зараз вже інколи й заважають нам, бо ми змушені переривати роботи, якщо на небезпечній ділянці з’являються сторонні. Бо продовжуємо знаходити небезпечні предмети — наприклад, вчора знайшли залишки бронебійного снаряда. Саме на цій ділянці у 2016 та 2017 році були знайдені гранати РГД5 та Ф1 на розтяжці з рибальської ліски”.
Читайте також: Окупація + коронакриза
Юрій розповідає, що знаходять не тільки залізо. Минулого року на ділянці, де працює його бригада, знайшли два людських тіла: спочатку техніка зреагувала на наявність гільз, а коли вже почали працювати зі знахідкою, виявили поруч людські рештки. “Тоді ми викликали представників проєкту “Евакуація 200”, які вже займалися ексгумацією. Виходячи з того, що там були берці, гільзи поруч, і взагалі, що це стрілецька позиція, у якій людей й присипало землею, припускаю, що це були учасники незаконних формувань. Представники проєкту сказали, що тіла точно не давніх часів, а 2014 року. Не знаю, чи їх ідентифікували, але вважаю добрим, що у будь-якому випадку вони будуть поховані по-людськи. Це не поодинокі випадки: інша група, що працює в Ямполі, також знаходила рештки людей”.
Такі організації, як The HALO Trust, працюють у співпраці з українськими військовими та ДСНС. Але попри серйозність завдання розмінування територій державним структурам часто бракує ресурсів та часу, а також вони не володіють методиками для 100% очищення територій. Тому навіть після масштабного розмінування на місцях бойових дій ще на довгі роки все одно залишаються небезпечні предмети. Ці предмети і знаходять під час гуманітарного розмінування, яке ведеться за міжнародними стандартами. Спочатку ситуацію вивчає група нетехнічного обстеження: збирає свідчення, створює мапу небезпеки, подає її до штабу ділянки, де планується повне розмінування. На визначеній території виставляються спеціальні мітки з червоним кольором зверху — так огороджується ще не перевірена ділянка. А вже під час процесу обстеження розставляються позначки різного кольору: наприклад, жовті — там, де було знайдено предмет, який не розірвався, або зафіксований епізод небезпеки, червоні посередині — вже обстежені ділянки, вільні від розтяжок.
Читайте також: Пустеля замість териконів. Екологічна катастрофа на Донбасі
Найбільш кропітка та відповідальна робота відбувається на етапі механічного обстеження кожного сантиметру землі вручну зі щупом, щоб зібрати з поверхні все небезпечне та унеможливити ураження через розтяжки. Це відбувається повільно, з максимальною концентрацією уваги, без рукавичок та навколішки. Часто тут працюють жінки, хоча представники The HALO Trust стверджують, що продуктивність все ж більше залежить від складу характеру та відповідальності людини, ніж від статі. “У лісі доводиться працювати довше, у полі швидше. Спочатку обстеження за допомогою міношукача, потім руками звільняємо прохід для щупа, яким дуже обережно перевіряємо територію на предмет розтяжки. За один робочий період, а це 40 хвилин, зазвичай робить пара переходів — 60 сантиметрів обстеженої поверхні, – розповідає демінерка Ольга, яка прийшла працювати у The HALO Trust три роки тому. – Мені зручніше влітку, бо я люблю сонце, навіть якщо дуже спекотно. А зараз, звісно, в степу холодно, то доводиться утеплюватися. Але при дуже поганих погодних умовах, ми працюємо іншими методами, готуючи для цього територію заздалегідь”. Ольга розповідає, що раніше вона була кухарем, а нову професію, як і більшість з працівників, котрі є місцевими мешканцями або переселенцями, опанувала за місяць спеціальної підготовки. А потім кожного дня отримувала новий досвід, який додає їй впевненості: “Головне — безпека та правила, тут вже точно не до емоцій. Ми завжди повинні носити спеціальний захист, спочатку складно звикнути до візіру — спеціального шолома від осколків, але потім його вже не помічаєш. А небезпеки тут не набагато більше, ніж в іншій професії”.
Після цього територія, підготовлена вручну, обстежується за допомогою широкоформатного рамкового детектора: шукають боєприпаси, що знаходяться в ґрунті. “В цьому рамковому детекторі працює шкала до 15 одиниць, ми маркуємо місце ізоляції, якщо є хоча б 5 одиниць. – Валерій показує німецький прилад, з яким працює. Чоловік до початку війни мав свою будівельну фірму, але був змушений виїхати з окупованої території та змінити фах. – Особисто я знаходив ТМ62М у металевому корпусі. Алгоритм єдиний: маркуємо, сповіщаємо керівника, вони приймають рішення щодо подальшого виклику спеціальних служб. Не можу сказати, що на мінному полі зовсім не страшно. Але я хочу, щоб моя дитина і всі інші люди не ризикували своїм життям через ці небезпечне залізяччя”.
Читайте також: Окупований Донбас: без обстрілів та без грошей
Його колега Андрій пояснює, як працює цей прилад, який дозволяє відшукувати загрози в ґрунті та охоплює одразу територію у два метри, що значно пришвидшує роботу демінерів. “Кабель шукає будь-який метал, але зручно, що його можна маркувати відповідно до типу загрози: наразі він відсікає більш дрібні металеві частки і шукає великі. – розповідає Андрій, демонструючи, як відбувається налаштування приладу. – Перед ти, як шукати предмети в ґрунті, ми вивчаємо специфіку конкретних загроз. А потім прилад налаштовуємо на макеті міни. Наприклад, на цій ділянці виходить приблизно на 35 см, що відповідає глибині мінування плюс додаткові сантиметри “про запас”. Будь-яка знахідка потім відкопується спеціалістами, окопується, стягується та вивозиться для утилізації”.
Гуманітарне розмінування відбувається по всій території Донеччини та Луганщини, не ближче, ніж один кілометр до лінії зіткнення. На жаль, статистика віддалених наслідків війни в Україні залишається доволі тривожною. Україна посідає п’яте місце у світі за рівнем смертності від мін та нерозірваних боєприпасів, також третє — за кількістю інцидентів з протитранспортними мінами. За останні 6 років на Сході України від мін та нерозірваних боєприпасів загинуло понад 750 людей (з них 27 дітей), ще 1500 отримали тілесні ушкодження. Очевидно, що робота з очищення української землі від небезпечних артефактів війни триватиме ще довго.
