«Путін поважає вільний вибір італійців», — заявив у минулому тричі прем’єр 81-річний Сільвіо Берлусконі в нещодавньому інтерв’ю італійській щоденній газеті Corriere della Sera. Нині його прем’єрські амбіції знову актуальні й навіть мають шанси на здійснення, попри офіційну заборону обіймати такі посади. «Світовий експерт із фейкових новин», як охарактеризував він себе в тому інтерв’ю, був, як завжди, прихильний до російського «творця фейкових новин». Однак, хоч як дивно, від цього італійця залежать і деякі українські справи наступного року. А саме санкції проти Росії, які ЄС наклав 2014-го у зв’язку з воєнною агресією проти України та анексією Криму. На думку старшого дослідника аналітичного центру «Європейська рада з міжнародних відносин» Ґустава Ґресселя, позиція Італії щодо продовження санкцій залежатиме від результатів найближчих виборів. «Якщо переможе Сільвіо Берлусконі, а шанси в нього є, він буде найбільшою загрозою для їх продовження, оскільки Італія — це велика країна», — сказав аналітик у коментарі Тижню.
Дату виборів в Італії наразі не затверджено. Однак джерела в уряді деяким італійським виданням повідомили, що, найімовірніше, вони відбудуться 4 березня.
Читайте також: Волкер розповів, коли США можуть зняти з РФ частину санкцій
Загалом попередні опитування не гарантують абсолютної перемоги (або 40% підтримки, необхідної для створення уряду) жодній політсилі. Поки що лідирує євроскептичний «Рух 5 зірок» із 28,2% підтримки (за даними опитування центру Termometro Politico від 14 грудня 2017 року). За нею йде Демократична партія колишнього прем’єр-міністра Маттео Ренці (23,4%), «Вперед, Італіє» Берлусконі лише третя (16,7%). Утім, Берлусконі й лідер іншої євроскептичної та проросійської «Північної ліги» Маттео Сальвіні вже оголосили, що об’єднають зусилля, аби створити коаліцію після виборів. Разом із дрібною націоналістичною партією «Брати Італії» вони мають шанси подолати 40% бар’єр (хоча поки що всі три набирають 36%). Приводів для радості їм підкидає також успіх кандидата від правих сил Нелло Музумечі в нещодавніх президентських перегонах у регіоні Сицилія. Аналітики вважають, що як підтриманий Берлусконі кандидат зумів вибороти перемогу в представника «Руху 5 зірок» на сицилійських виборах, так і правопопулістська коаліція з трьох названих вище партій може мати успіх у березні.
Попри те що серед країн ЄС чимало симпатиків Росії, які воліли б зменшити чи навіть скасувати санкції, їхня позиція не має такого впливу, як, наприклад, позиція Італії. «Малі країни не пробуватимуть скасовувати обмеження без підтримки великої», — вважає Ґустав Ґрессель. Серед інших уразливих до російського впливу країн окрім уже знаних Угорщини, Греції, Кіпру чи Австрії з її новим урядом у складі, зокрема, праворадикальної Австрійської партії свободи (до речі, саме представниця цієї політсили Карін Кнайсль очолила австрійське МЗС) аналітик називає Словаччину, Словенію та Чеську Республіку з новим прем’єром Андреєм Бабішем. Усі вони можуть підтримати скасування санкцій, лише маючи як опору якусь велику країну ЄС. Однак, доки такої підтримки немає, вони залежні від доброї волі Німеччини та Євросоюзу, тому не наважаться на цей крок. Серед інших великих держав, які воліли б підтримати спротив менших щодо санкцій, може виявитися Іспанія. «Однак після того, як Росія стала на бік каталонських сепаратистів, прем’єр-міністр Іспанії Маріано Рахой не робитиме нічого, щоб скасувати обмеження. Москва посилила його впевненість залишатися на одному полі гри з ЄС», — вважає Ґрессель.
Так чи інакше європейські санкції проти Росії 2018-го, вочевидь, не послабляться. Однак, зважаючи на внутрішні зміни та виклики в самому ЄС, липень буде гарячим.
У червні 2017-го американські видання рясніли заголовками із зізнаннями колишніх службовців Білого дому про те, що в перші тижні перебування Дональда Трампа на посаді президента його команда намагалася скасувати обмеження проти Росії. Саме це наштовхнуло двох колишніх дипломатів Дена Фріда й Тома Маліновскі лобіювати в Конгресі ухвалення спеціального законодавства, яке кодифікувало б їх. Їхні зусилля частково вилилися в Акт щодо протидії противникам США через санкції (Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act, або CAATSA). Документ, що включає також санкції проти Ірану та Північної Кореї, майже одностайно схвалили обидві палати Конгресу (419-3 у Палаті представників та 98-2 у Сенаті).
Дональд Трамп неохоче, але все ж таки підписав документ ще 2 серпня. І додав заяву, що акт є «істотно недосконалим» і містить «неконституційні положення» (конгресмени вирішили дещо перестрахуватися й обмежили президента в можливостях скасовувати санкції). Насправді підпис Трампа під актом був яскравим свідченням того, як працює американська система стримувань і противаг. Якби американський президент наклав вето, а він мав на це право, конгресмени все одно провели б законопроект, бо його проголосували більшістю, що може подолати вето.
Читайте також: США запровадили нові санкції проти двох військових підприємств РФ
Однак Адміністрація, як повідомляють американські медіа, досі не запровадила його. Після підписання називали кілька дат (Адміністрація має визначитися з підприємцями з різних країн, які підпадуть під санкції за співпрацю з російським бізнесом). Остаточна дата, яку обговорюють зараз, — 29 січня 2018 року. Отже, якщо необхідні механізми врешті буде запроваджено, то вже з лютого 2018-го діятимуть обмеження щодо осіб, які взаємодіятимуть із представниками оборонного чи розвідувального секторів РФ. Крім того, п. 241 акта передбачає, що міністр фінансів США має надати профільним комітетам Конгресу звіти щодо окремих російських політиків та бізнесменів і потенційного пливу запровадження санкцій на них. Саме на останній пункт, як випливає із заяв українських політиків, в Україні покладають найбільші надії.
Британський тижневик The Economist зазначає, що цей імовірний список уже здійняв переполох серед російських олігархів навіть незважаючи на те, що під санкції ці особи не потрапляють одразу. Проте звіт також міститиме інформацію про їхніх родичів та активи. Усі вони стають потенційними жертвами, якщо протистояння між РФ і Заходом загостриться. Владімір Путін навіть уже анонсував спеціальну програму для повернення активів назад до Росії у зв’язку з розширенням санкцій.
Наразі в США триває протистояння між Конгресом та Адміністрацією щодо нового етапу обмежень. Це може відстрочити час, коли вони врешті запрацюють, але не запрацювати не можуть. Тож 2018-й цілком може стати роком американських санкцій. Зокрема, якщо взяти до уваги й той факт, що в країні тривають розслідування ймовірного втручання Росії у президентські вибори в Штатах і в новому році, поза сумнівом, з’являтиметься нова інформація. Сам Акт щодо протидії противникам США передбачає посилення санкцій проти РФ як покарання за втручання в американський виборчий процес у 2016-му, а не за ситуацію на Сході України.
Читайте також: Лідери ЄС схвалили продовження економічних санкцій проти Росії
Загалом у 2018-му не слід очікувати рішень, які підривали б чи послаблювали б дію згаданих обмежень ані в ЄС, ані тим більше в США. Допоки територіальну цілісність України та її суверенітет не відновлено, не може бути й мови про їх скасування чи спрощення. Це не залежить від корупційних чи інших скандалів всередині країни. Хоча забувати про те, що вони добряче дратують і непокоять європейських лідерів, які мають обстоювати санкції перед менш охочими до них членами ЄС, теж не слід. Певні проблеми можуть спричинити внутрішні виклики в Європейському Союзі, як-от результати виборів у євроскептичних Італії та Угорщині, оцінки російської агресії новим чеським прем’єром Бабішем. Однак уявити собі, що це призведе до скасування обмежень, поки що досить складно. Що ж до США, то, попри опір Адміністрації Трампа, американська система стримувань і противаг працює відмінно, тож, зважаючи на те що рік, імовірно, дасть нові результати розслідувань втручання Кремля в американські вибори, від Сполучених Штатів можна чекати лише на посилення санкцій.