Взимку 1990-го Фома (Сергій Фоменко) вивів на сцену київського фестивалю “Йолки-Палки” свій перший склад “День помирає рано”. Запам’ятався Фома меланхолійно-сумними піснями і якимись нетутешніми самозаглибленими образами. Пізніше, коли ми познайомилися, я довідався, що у нього в житті тоді був дуже важкий період і він, фактично, сповідався через пісні і шукав підтримки. До появи через сім років групи “Мандри”, Фома мав сольний проект, грав у групі ЯРН і з Іваном Москаленком (він же ді-джей Дербастлер) записав три спільних альбоми.
– Нещодавно Іван переслав мені ці альбоми по інтернету, я уважно їх послухав і навіть вибрав сім композицій, які сьогодні можна зіграти по-новому і звучатимуть вони актуально. До речі: Іван не так давно створив дивовижний колектив “Мама-діаспора”, де грає на трубі Євген Дідик з “Гайдамаків”.
Восени 2001-го Фома як дитина радів появі cd-збірки “Rock Ukrainien”, видану “Virgin France”- французькою філієювсесвітньо відомого лейблу “Virgin”. Там були записи “В.В.”, “Океану Ельзи”, “Мертвого Півня”, “Плачу Єремії”та “Мандрів”. Тоді ж, 2001-го відбувся перший концертний тур містами республіки Польща, організованого головою Спілки українців Польщі паном Петром Тимою.
– Мене здивувало, що багато наших польських фанів прибігали до мене за автографом із власноруч зробленими і розмальованими дисками з піснями “Мандрів”. Ми їх тоді обмінювали на справжні, легальні альбоми, які привезли з України. Тепер маю дуже оригінальну колекцію “хенд-мейд-дисків” з Польщі. З Петром Тимою ми співпрацювали також з нагоди нашої участі у межах Міжнародного фестивалю української культури в Сопоті.
Восени 2001-го “Мандри”стали учасниками фестивалю “Україна” у Лондоні, який організував українець Андрій Жовнірук.
– Таких запрошень до Лондону було декілька. У різні роки ми їздили разом, інколи – я сам. Щоразу я намагався затриматися там, аби повніше увібрати в себе неповторний вселенський аромат музичного Лондону, де дійсно зібралися представники різних музичних культур з цілого світу.
2007-го на запрошення громадської молодіжної організації “Не будь байдужим” ”Мандри” беруть участь у культурно-просвітницьких акціях у маленьких містечках разом з “Тартаком”, “Флайзою”, “Моторролою”та “Гайдамаками”. Мета – пропаганда культурних цінностей і української мови поміж молоді.
– Мені ті акції дуже сподобалися через наявність інтерактивного спілкування з аудиторією. У Полтаві наприкінці концерту хтось запропонував нам виконати Гімн України. На сцені тоді були “Флайза”, Олександр Ярмола з “Гайдамаків”, Сашко Положинський з “Тартака”, Сергій Присяжний з “Моторроли”. Ми говоримо: «Добре, заспіваємо гімн, якщо ви усі нас підтримаєте». І почали співати. За кілька хвилин 9 тисяч молоді вже співали з нами, а потім підбігали, щоб уточнити ті чи інші місця Гімну.
2007-го Фома також опікувався серйозним проектом, мета якого – консолідація національної еліти. Це мав бути форум представників усіх прошарків суспільства – журналістів, бізнесменів, людей мистецтва, який міг би реально створювати пакети пропозицій до уряду, лобіювати їх у парламенті, апелювати до міжнародних організацій.
– Реальна загроза, яку маємо, це те, що українство програло інформаційну війну з “совдепією”. Чому в Україні, коли вмикаєш радіо, неможливо почути українську пісню? Чому в будь-якій державі ти чуєш музику цієї країни, а в Україні чуєш музику її сусідки? Ми мусимо бути достатньо агресивними в лобіюванні наших ідей, мені не подобається загальна загальмованість, інертність. Потрібні реальні дії і суспільний резонанс.
За найбільшим своїм захопленням, власне, музикою Фома роками приховував жагучий потяг до малювання. Разом зі своїми картинами-героями Фома зіграв роль художника у фільмі молодого режисера Сергія Наталужка “Спокуса”. Те, що робить Фома-художник мистецтвознавці називають “урбаністичний наїв”.
– Те, що маємо зараз в культурі, це жорсткий постколоніальний синдром, коли інтуїтивно відчуваєш, що країну захоплено інтервентом з північного сходу. І сили не рівні, тому що тут діє ціла армія менеджерів з великими грошима, новітніми технологіями і імперськими амбіціями. Усім цим шоу-бізнесом керують сили зла, які затягнули своїм павутинням і багном мізки і уяву споживача. Головна зброя інтервентів – високі технології, велике бабло і цей диявольський телевізор, який, ясна річ, зомбує “електорат”. У світі є багато різних телевізій, що не обдурюють, а розвивають глядача. У нас відбувається справжня експансія поп-фаст-фуду, зробленого “лівою ногою”. Раніше я думав,що з цим треба боротися, тепер прагну просто вийти за межі цього “зачарованого кола” і бути самим собою. Яскравий приклад тому – Євген Гудзь – лідер групи “Гоголь Борделло”, світова зірка, чия команда входить до десятки найрейтинговіших колективів планети. А це тому, що свій меседж він видав не у Києві, де колись мешкав, а у вільному світі. Наш світ поки що – це світ омани. Інший приклад – “Гайдамаки”, які нині є нормальними міжнародними зірками. Я переконаний – історію і культуру творять окремі самураї. Такими у нас можу назвати Андрія Середу – лідера “Кому вниз”, головного “вевешника” Олега Скрипку, фронтмена “Мертвого півня” Михайла Барбару і тих, що покинули цей світ – Сергія Кузьмінського, лідера “Братів Гадюкіних” і Василя Гонтарського, співака групи “Вася Клаб”. Власне, усі ми самураї, тому що належимо до певного клану людей, які роблять свою справу за принципом: роби те, що маєш робити і нехай буде, що має бути. Те, що країна слухає різне лайно, – не наша проблема. Однак точно знаю – річка завжди тече до моря, навіть коли її намагаються заховати у якийсь резервуар.
Наприкінці вересня 2009-го “Мандри” презентували новий кліп на програмну пісню “Світ” і зіграли ексклюзивний концерт з матеріалом з нового однойменного альбому.
– Вже два роки працюємо над альбомом. На студії працюємо у ті рідкісні моменти, коли трапляються довгі паузи у гастрольному графіку. Ми уважно слідкуємо за реакцією публіки на нові речі, не забуваючи про старі хіти. Час від часу ми видаємо диски-сингли з одним-двома треками майбутнього “Світу”. Вийшли “Новорічна”, “Світ”, “Будемо разом”.
“Мандри” у попередні роки видали альбоми, які нині є раритетами – “Романсеро про ніжну королеву”, “Легенда про Іванка та Одарку”, “Дорога”, концертний диск “Мандри у Країні Мрій”. Відомо, що “Світ” буде максимально дорослою роботою, ще й насичена електронними експериментами акордеоніста групи Леоніда Бєлєя.
– Цікаво, що назви пісень там будуть дуже короткими – “Світ”, “Ніч”, “Сонце”, “Проміння”, “Три пляшки пива” – усі звучатимуть стільки ж, як під час створення. Паралельно ми записали кілька патріотичних пісень, що увійдуть вже до іншого альбому – “День переходить у ніч”, “Дума про Кармалюка”. Щодо клімату, або аури альбому “Світ”, це буде суміш рок-мейнстриму, реггей та балад меланхолійно-філософського штибу. Ми повністю відмовилися від будь-якого загравання з іншими стилями, водночас зосередилися на винахідливому аранжуванні “з родзинками” від Льоні Бєлєя і все це разом являтиме нове обличчя “Мандрів”. Нині ми знаходимося на шляху створення незалежного внутрішнього простору, який нагадує жовто-блакитний підводний човен з надсучасними комунікаціями і технологіями. Робимо це для ознайомлення світу з нашими внутрішніми історіями. От був у нас на концерті один дідок з Британії – ді-джей Скретч, який у молодості грав у знаменитих групах CLASH, POGUES. Йому подобається український драйв – він повернеться додому і крутитиме там на радіо українську музику…
Групу “Мандри” покинув її багаторічний учасник Салман Салманов – він вчиться і мешкає нині на Кіпрі. Натомість наш чоловічий склад прикрасила Інна Прокопчук – солістка відомої формації “ДримбаДаДзига”. Вона реально круто співає, вона гарна дівчина і концерти за її участю ідуть з шаленим драйвом. Інна додала нам неповторного шарму, стала “перлиною” ”Мандрів”.
Останнім часом багато говорять про нову іпостась Фоми як лідера такого собі угрупування, що виконує фолк-панк-шансон і має стати криголамом на західному напрямку для основного складу. Нещодавно Фома з іншим учасником цього проекту Данилом Денисовим повернулися з Канн, де згучним успіхом презентували світовій кіноспільноті свій варіантмузичного свята та "відриву" по-українськи.
– Поки що наш фолк-панк-шансон являє собою такий от партизанський міні-загін з трьох людей. Це акордеоніст-віртуоз Данило Денисов, звукорежисер “Мандрів” Андрій Обод та я. Данило грає на інструменті, який одночасно є акордеоном і ще багато чим – справжнє диво сучасної техніки! Це панк-тріо вже мало чималий успіх – у Києві під час сольного концерту в клубі “Докер АБС, на фестивалі у Фінляндії та у Берліні під час виступу на фестивалі “Берлінале”. Нині маємо запрошення з Великобританії, Ісландії та Німеччини та передбачаємо певний “флеш-бек” власне для “Мандрів”.