Від Самбора до найближчого пункту перетину кордону із Польщею приблизно 40 кілометрів, менше як година подорожі автівкою. Нині це не лише помітно на мапі GPS-навігатора, а й стає зрозуміло через блокпости в прикордонному районі. Військовики ввічливо заглядають у віконечка кожного авто, яке заїжджає до міста. Таке вже правило воєнного часу.
Місто має тривалу й цікаву історію і є одним із найдавніших на Сході Галичини. У XIII столітті на його місці було давньоруське поселення Погонич, а сам Самбір — приблизно за 18 кілометрів від сучасного міста. Коли орди хана Батия зруйнували його, містяни перебралися до укріпленого Погонича, і він із часом став Самбором, а містечко, яке зруйнували орди, дістало назву Старого Самбора.
У XVI–XVII століттях місто було важливим торговельним центром Галичини. П’ять разів на рік сюди зʼїжджалися купці зі Львова, Кракова, Відня й влаштовували великі кількатижневі ярмарки. Про цю історію нагадує центральна площа Ринок зі стародавньою ратушею.
Нині з огляду на близькість до кордону й розвинену інфраструктуру місто також приваблює бізнес. З початком повномасштабного вторгнення сюди перебралися деякі підприємства з прифронтових регіонів. Одне з них — харківська кондитерська компанія Allcookies, яка переїхала сюди з початком повномасштабного вторгнення 2022-го, але вже за рік, як розповів Тижню один з її менеджерів, повернулася до Харкова. За словами представників компанії, минула зима була зі світлом у рідному Харкові. Попри застереження, сподіваються, що й цьогоріч удасться ефективно працювати в рідному місті.
Інше українське підприємство, яке розпочало свою роботу в Самборі з початком повномасштабного вторгнення, — SEMecopack. Компанія виготовляє стале пакування — екологічну упаковку з переробленої сировини. SEMecopack має дещо відмінну від інших релокованих на Захід України бізнесів історію. Приміщення на околиці Самбора, у якому нині виготовляється екологічне упакування для ягід, фруктів чи склянки для кави, власники купили ще до повномасштабного вторгнення. На той час усе виробництво було зосереджене в Томаківці на Дніпропетровщині. Із початком повномасштабного вторгнення значну частину виробництва перевезли до Самбора. Водночас у Томаківці все ще залишається виробнича лінія, адже компанія вірить у перемогу. Окрім того, SEMecopack має офіси в Житомирі й Києві.
Екологічне упакування вже набуває популярності в Україні, але водночас приблизно 70 % виготовлених SEMecopack товарів експортують за кордон. Це Німеччина, Греція, Франція, Італія, Польща й інші країни Європи. Купують виготовлену в Україні екоупаковку також і в США.
Концепція сталого упакування полягає в тому, що для виготовлення своїх товарів SEMecopack використовує вторинну паперову сировину. Її можна було побачити на подвірʼї компанії, а далі вже простежити, як виробнича лінія перетворює вживаний папір на стильну екоупаковку. CEO компанії Володимир Ковтуненко розповів Тижню, що сировину для виробництва переробленого паперового упакування доводиться частково імпортувати, оскільки в Україні її недостатньо. Напрошується висновок, що або ж українці нині не читають паперової преси в такій кількості, щоб її було достатньо для перероблення на паперове екологічне упакування, або ж усе ще не сортують достатньо відходів.
Попри складнощі воєнного часу, SEMecopack і далі розвивається й на Львівщині залучає до цього партнерів. Нещодавно компанія розпочала співпрацю з Інститутом хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка». Компанія вже запатентувала декілька нових видів упаковки. Партнерство ж із провідним науковим закладом України є важливим кроком у розвитку компанії та допоможе посилити її інноваційну частину, запевняють у SEMecopack.
Дорогою з околиць Самбора, де розташований SEMecopack, до центру спадає на думку, що місто могло б стати вагомим осередком на кордоні із Польщею. З давньою історією, економічними можливостями та стратегічним розташуванням Самбір має значний потенціал, який, утім, усе ще далекий від реалізованості. Однак нові підприємства, які зʼявляються тут, можуть урешті посприяти цьому.