Умене немає принципів і табу. Це ніби прикриватися транспарантами, мовляв, я от такий, ніколи не зроблю того або іншого.
Інтуїцію прирівнюю до мудрості. Якщо людина навчиться дослухатися до неї, ніколи не помилятиметься. Щойно починаємо аналізувати розумом, одразу плутаємося.
Життя стає нудним, тому що ми часто діємо за звичкою. Варто повернути ліворуч там, де зазвичай повертаєш праворуч, життя урізноманітнюється.
Найскладніше для творчої людини – контролювати емоції. З одного боку, їх не треба придушувати, з іншого – їхній надлишок веде тебе кудись убік.
Я дзен-буддист. Обрав шлях середини, який не примушує чогось зрікатися або сліпо чомусь слідувати. В мене є вчитель, з яким ми ідемо окремо, але час від часу я по ньому звіряюся.
Ісус нікого не вчив боятися. За тисячі років вчення викривилося – чимало людей користуються ним, щоби підпорядкувати інших, заробити грошей. Це занепад духовності. В Росії яскраво виражено переплетення релігії та політики.
Живу тут і заразі готовий ділитися цією свободою з іншими.
Депресія – стан ледачих, які на чомусь зациклюються. Я ні за що не чіпляюся, постійно подорожую. Іноді втомлююсь, але думаю про те, що на мене чекають люди. Я вийду до них на сцену – мені є що їм дати і сказати.
Сила приходить сама собою тоді, коли вона потрібна.
Багато речей досконалі, тому що природні. Людина у природному стані прекрасна і гармонійна, навіть якщо не має рук. Але люди забагато уваги приділяють стандартизації – що модно, що про них подумають.
Перший альбом 5'nizza записали з Бабкіним за дві години. Я ще довго не міг його слухати, позаяк думав: «Капець, як я отут хріново заспівав, як гітара звучить коряво, який жах!» Зараз дивлюся на це інакше: щось живе і справжнє теж має бути. Вилизане до дрібниць швидко стає нудним.
Розбіглися з Бабкіним,коли відчули, що втрачаємо зацікавленість у 5'NIZZA. Це було логічно, правильно і вчасно – пішли на піку.
Я критичний до себета інших. Це добра риса, бо можу бачити плюси і мінуси. Зачарованість чимось – це та сама осліпленість.
Хотів би поговорити про життя з буддійськими вчителями, Джимом Моррісономта Бобом Марлі. Але не певен, що розмова б склалася – це справа моменту. Якось хотів поспілкуватися з Дельфіном. Той сидів після виступу, втомлений. Сказав йому «Дякую» і пішов. Коли побачив Пєтра Мамонова, навіть казати нічого не став. Просто глянув на нього і подумки подякував.
Нещодавно грав із Карлом Фрієрсоном (музикантом німецького гурту De-Phazz. – Ред.). Він у 150 разів професійніший за мене, хоча це не означає, що кращий. Сенс не в тому, щоб продемонструвати свою техніку, а у тому, щоб передати людям певний стан.
Накопичив сам – поділися з ближнім. Цей обмін має бути таким природним, як вдих і видих. Був на виставці фотографії Ізабель Муньоз у «Винзаводі» (центр сучасного мистецтва у Москві. – Ред.). Вона їздила Африкою і фотографувала тамтешніх людей. Біля однієї роботи простояв хвилин двадцять, навіть сльози на очах виступили. Я перейнявся її мистецтвом – пішов і написав вірші. Так воно і працює.
У мене в Харкові є друг, який все життя працює будівельником. Але він пише вірші і читає їх своїм друзям. Він не збирається видавати книжки і читати на публіку. Головне, що людина займається не лише матеріальним, але живе гармонійно.
Зіркова хвороба – це стан омани. Усвідомлюєш, що хворів на неї, щойно подивишся на ситуацію збоку. Я міг бути егоїстичним, не приділяти уваги іншим людям, тому що був засліплений можливостями, які різко переді мною відкрилися.
Треба бути спостерігачем, дивитися на ситуацію збоку. Це не означає, що треба бути пасивним. При цьому можна керувати армією, але всередині має панувати спокій та ясність. Так людину не заноситиме у той чи інший бік.
Інститут – дуже серйозний заклад. Щойно туди потрапив, одразу пошкодував. Зрештою, виявилося, що там зустрів найближчих людей, які понині важливі для мене.
Люди не завжди розуміють, що можуть займатися будь-чим і досягти в цьому успіхів. Займайтеся тим, що подобається і виходить, рано чи пізно це починає давати результат.
Щоби досягти мети, треба подовгу і регулярно працювати. Так можна будь-чого досягти.
Любов – це прояв гармонії та внутрішньої сили. Ти не обов'язково маєш любити конкретну людину, можна – цілий світ.
Пріоритетом у житті поставив не родину і не дітей. Я живу для великої кількості людей, тому мені важко віддати себе одній людині.
Хочу побачити якомога більше країн.Подорожі допомагають залишатися в тонусі і не засинати.
Ніколи нічого не повторюється.Люди кажуть «щодня одне і те саме» від закритості. Коли ти відкритий, дуже тонко сприймаєш світ, тоді нудьга неможлива.
Співчуття говорить не про те, що ти страждаєш,а про те, що бачиш глибше.
Коли спускаюся в метро, часто відчуваю, що бракує повітря, от-от знепритомнію. Це від того, що люди виглядають закритими і нещасливими. Буває, рятує музика – і дивлюся на них інакше: вони такі самі, як я, лише розгублені, заблукалі. Відчуваю, що всі ми одне ціле.
Відчув дорослість, коли прийняв і зрозумів себе, лише кілька років тому. До цього перебував у неврівноваженому стані, був незадоволений життям.
Людина може постаріти і у 20 років, коли все заліплено якимись поняттями, мораллю.
Найстрашніше – це впевнені люди. Ті, які переконані у власній омані.
Мудрі людиможуть радіти і сприймати світ, як діти.
Коли помру, спаліть мене на фіг. Дуже дивно покланятися кісткам. Треба піклуватися про живих людей. Причому про всіх, а не лише про найближчих.
Вірю в те, що людина сама обираєсвою долю. Кожен її крок маєпевні наслідки. Але ми самі вирішуємо, праворуч нам чи ліворуч. Однак є речі, які ти обов'язково переживеш: якщо зробив комусь боляче, тобі віддячать тим самим.