(Геополітична) погода у Фінській затоці — незвично спекотна
Атаки на кабелі передачі даних й інтерконектори для експорту електроенергії здійснюються на морському дні. Але справжня мішень — на суші: наші процеси прийняття рішень, війна в «сірій зоні» із саботажем, але й також залякуваннями, підривною діяльністю, хабарництвом та іншими каверзами й диверсіями. До повномасштабного збройного конфлікту не доходить, та всі ці шкоди мають спільну мету: збити з пантелику. Повісити провину і мотиви на ворожі держави важко. Можновладцям треба спершу виключити хуліганство, злочинну діяльність або невдалий збіг обставин. Небезпека ескалації очевидна, і західні лідери її побоюються. Будь-яке реагування — складне, ризиковане й дорого коштує. Проте бездіяльність створює жахливі прецеденти: зловмисники дізнаються, що можуть діяти безкарно.
Саме так сталося кілька тижнів тому на тлі протистояння з китайським суховантажем Yi Peng 3. Це судно, як вважають слідчі, навмисно, за вказівкою Росії, протягнуло якір, щоб знищити два кабелі передачі даних на дні Балтійського моря. Але політична нерішучість, прикрита міжнародним правом, стримувала реагування. Конвенція ООН з морського права (UNCLOS) забезпечує надійний захист будь-якого судна в міжнародних водах. Право «мирного проходу» означає, що ви можете йти куди хочете і коли хочете, не ризикуючи інспекціями на борту, обшуками чи перенаправленнями. Сполучені Штати застерігали в приватних розмовах: якщо країни-члени НАТО порушать цю засаду для своєї зручності в Європі, Комуністична партія Китаю почне втручатися в торговельне судноплавство біля берегів Тайваню. США також оприлюднили оцінку розвідки, яка применшувала (неправдоподібно) ймовірність саботажу.
Інша проблема полягала в тому, що ніхто не хотів сваритися з тонкошкірою і мстивою Комуністичною партією Китаю. Литва спробувала це зробити 2021 року, символічно відновивши офіційні відносини з Тайванем, і Пекін відреагував безжальними торговельними та іншими санкціями. Європейські союзники Литви розбіглися. Урок засвоєно.
Протистояння в Каттегаті тривало місяць. Німеччина намагалася вести м’які переговори з китайцями. Закінчилося тим, що фінські, данські, німецькі й шведські чиновники здійснили символічний візит на Yi Peng 3. Але їм не дозволили провести належне розслідування. Після цього судну дозволили відчалити.
Це був катастрофічний результат. Він створює «нову норму», за якої Росія може використовувати китайські кораблі для завдання шкоди інфраструктурі країн-членів НАТО без жодних серйозних наслідків для причетних. Також виплив на поверхню брак стримування: більшість країн Заходу не знають, як реагувати на атаки.
Більшість, але не всі. Зовсім іншою була реакція на різдвяну атаку Росії на інтерконектор Estlink 2 між Фінляндією і Естонією, внаслідок якої було пошкоджено й чотири кабелі передачі даних. Реагували швидко й рішучо. Фінські силовики захопили ймовірного винуватця атаки, корабель Eagle S, до завершення поліцейського розслідування.
Слід визнати, що ці два епізоди не можна порівнювати. Eagle S не належить Китаю, а отже йдеться про набагато легшу мішень. Судно є частиною сумнівного «тіньового флоту» Росії, який порушує санкції. Фінляндія мала потужну підтримку з боку ЄС і НАТО, радше ніж втручання Вашингтона, що вибиває з колії. Не було залучення слабкодухого уряду Німеччини. Єдиною країною, яку безпосередньо зачепила ця атака, є Естонія, яка десятиліттями втілює рішуче реагування на російську агресію в «сірій зоні».
Що буде далі? Закладаюся: суворе мовчання. Рейд на російський комплекс Airiston Helmi на південно-західному архіпелазі Фінляндії 2018 року став найбільшою операцією з безпеки в історії країни мирного часу. Відтоді практично не було офіційних повідомлень про знайдений там скарб шпигунських і диверсійних засобів. Дисципліна повідомлень є складовою «ескалаційного домінування»: нехай інша сторона сушить голову над тим, що ви знаєте, що можете сказати і зробити. Це ключовий елемент стримування — і він вкрай необхідний.