Ризикують і не п’ють

 

 

Китайський ієрогліф «криза» означає одночасно два поняття – «небезпека» та «можливість». Більшість тих, хто започаткував або розпочинає власну справу в економічно складний період, роблять це під тиском необхідності заробляти на життя після вимушеного звільнення з роботи. «Охочих відкрити бізнес в січні–липні 2009-го побільшало на 15% порівняно з відповідним періодом минулого року, – запевняє керівник інтернет-проекту «Власна справа» Володимир Іванов. – Здебільшого власну справу започатковують учорашні наймані працівники, які залишилися без роботи, або топ-менеджери, які не хочуть продавати свої уміння дешевше, ніж до кризи».

 

Дані Держкомстату менш оптимістичні: протягом І півріччя 2009 року кількість юридичних осіб в Україні зросла лише на 0,9%, а за відповідний період 2008-го – на 1,9%. При цьому посилення ділової активності за рахунок новонароджених бізнесів певною мірою нівелюється зростанням числа ліквідованих. Так, за даними Держкомпідприємництва, в І кварталі 2009-го спостерігався приріст зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності на 1,01%, тоді як кількість бізнесменів, які припинили свою діяльність, збільшилася на 1,03% рік до року.

 

 

Експерти стверджують, що під час кризи, як правило, створюють невеликі бізнеси (автомобільні СТО, агенції нянь, дешеві готелі тощо), адже серйозніші справи потребують значних капіталовкладень, а доступ до кредитних ресурсів наразі є дуже обмеженим. Фаховий програміст Павло Маглич після звільнення заснував станцію техобслуговування. «В листопаді минулого року несподівано потрапив під скорочення і в стислий термін мусив знайти собі заняття, – розповідає пан Маглич. – Роботи за наймом навіть не шукав, оскільки розумів, що під час кризи мої знання та вміння не будуть гідно оцінені роботодавцем. Звернувся до свого хобі – вирішив ремонтувати автівки. Зметикував, що найближчим часом українці відкладатимуть придбання нових авто, а старі завжди потребуватимуть ремонту». Пан Маглич каже, що стартові інвестиції в бізнес були мінімальні. «Я живу в приватному будинку й працюю у власному гаражі, – зізнався програміст. – Фактично витратився лише на наліпки на ворота. Спочатку клієнтів було дуже мало, моя майстерня розташована посередині вулиці, і її складно знайти, проте навесні роботи стало вдосталь. Тепер я постійно зайнятий на вихідні». До речі, реєструвати власну справу Павло Маглич не поспішає, адже не бачить у цьому потреби. «Навіщо мені проблеми з реєстрацією?.. Якщо справа піде добре, тоді, може, й вийду з тіні. А якщо повернуся до програмування за кілька місяців (хочу все ж таки працювати за фахом), то тільки матиму головний біль із ліквідацією СПД».

 

Голова Комітету підприємців Львівщини Ярослав Рущишин називає міркування програміста Маглича «доволі типовими для бізнесмена-початківця». «Зазвичай питання ре­єстрації постає перед підприємцем згодом, коли від цього залежить обсяг прибутку. Наприклад, коли з’являються великі замовлення та клієнти, які наполягають на безготівковій формі оплати товарів чи послуг».

 

Наприкінці травня потреба в реєстрації у зв’язку з появою великих замовлень спонукала Артема Пономарьова легалізувати сімейний бізнес. «Ми з дружиною вже понад два роки займаємося перетяжкою автомобільних салонів і пошиттям тентів, – розповідає бізнесмен. – Давно збиралися зареєструвати власну справу, але постійно відкладали, не було потреби. Та ось у травні до нас звернулася одна зі служб автопрокату. До кризи вони збирались оновити свій парк, проте тепер перед ними постало питання економії, тож вони вирішили обмежитися перетяжкою салонів старих машин. Угода була на кілька тисяч доларів, але замовники навіть чути не хотіли про оплату готівкою. Ми взяли замовлення і зареєстрували СПД, відкривши рахунок у банку».

 

 

 

 

Катерина Монастирська мусила стати СПД, аби… залишитися на роботі за наймом. «Мій роботодавець вирішив оптимізувати податкові відрахування з фонду оплати праці підприємства й запропонував робітникам зареєструватися як СПД, – розповідає пані Монастирська. – Виконану роботу приймали, оформлюючи договір підряду. Я отримувала свою зарплату у формі прибутку СПД, а роботодавець не лише зменшував ФОП на відповідну суму, а й відносив її на валові витрати, знижуючи обсяг оподаткованого прибутку».

 

Пані Монастирська пройшла процедуру державної реєстрації без особливих проблем. «Усе можна встигнути за день, черги невеликі, згадує вона. – Єдине, що справді забрало мої нерви та час, так це взяття на облік СПД як платника податків. Приходила до податкової адміністрації кілька разів, у інспектора було чимало претензій до оформлення пакету документів, а зразка ніхто не надав. До того ж, прийом громадян ДПА здійснює тільки двічі на тиждень, тому відвідини податківців затягнулися». Проте пані Монастирська пов’язує ці прикрощі з людським чинником та небажанням окремого інспектора чітко пояснити процедуру оформлення паперів.

 

Більшість опитаних експертів та підприємців вважають процедуру реєстрації досить нескладною, особливо порівняно з ліквідаційною. «Жодних перепон нам не чинили. Держава зацікавлена в появі нових платників податків у економічно складні часи, тож сприяння з боку чиновників є цілком природним», – каже Артем Пономарьов. А директор юридичної фірми «Юрист Стронг» Дмитро Моргун чи не єдиною проблемою реєстраційної процедури називає її терміни. Згідно з алгоритмом Міжнародної фінансової корпорації (IFC), термін реєстрації не має перевищувати 5 днів для СПД-фізосіб та 10 днів для юросіб. Натомість, за даними пана Моргуна, на практиці процедура може тривати від 2-х тижнів до місяця у зв’язку з графіком роботи служб, причетних до реєстрації.

 

 Утім, відповідно до рейтингу Світового банку Doing Business-2009, Україна перебуває на 128 місці із 181 країн за легкістю започаткування власної справи. Річ у тім, що навіть після оформлення державної реєстрації підприємцям, аби розпочати діяльність, часто необхідно отримати низку обов’язкових дозволів, зокрема, від пожежників і санітарно-епідеміологічної служби. «Зазвичай отримання дозволів такого роду є вкрай складним, адже законодавчі норми, наприклад, пожежної безпеки доволі жорсткі, – говорить Павло Маглич. – Найменші відхилення дають привід до нарікань із боку відповідних інстанцій, що зрештою провокує корупцію. Підприємець, який вважає дії інспекторів неправомірними, має вибір: або звернутися до суду, або дати хабар. Розміри гешефтів сягають 50% суми санкції, яка загрожує бізнесменові за невиконання встановлених норм».

 

Ярослав Рущишин вважає вітчизняну процедуру реєстрації підприємницької діяльності надто громіздкою, а шляхи її вдосконалення вбачає у перейманні досвіду країн-сусідів. «У тій же Росії в межах антикризових заходів із підтримки малого бізнесу з 1 липня 2009 року вже запроваджено повідомний порядок реєстрації СПД. Для початку бізнесової діяльності достатньо стати на облік у податковій адміністрації та надіслати повідомлення до уповноваженого органу виконавчої влади про фактичне відкриття підприємства».