«Унаслідок судової реформи звужуються гарантії незалежності суддів, порушується принцип незмінюваності. Наприкінці минулого року підписаний указ, згідно з яким ліквідовується Святошинський районний суд і замість нього створюється 4-й окружний суд Києва. Також судді стають залежними від кваліфікаційного оцінювання. А ті, які призначені пожиттєво, можуть бути звільнені. Чи правильно передана суть клопотання?» — запитує головуючий суддя Сергій Дячук в адвокатів екс-бійців «Беркута».
Судове засідання у справі про масові розстріли 20 лютого на вулиці Інститутській майже не відрізнялося від десятків інших, які відбувалися в будівлі Святошинського районного суду впродовж понад трьох років. Однак чи не вперше за весь цей час над судом навис реальний ризик: захисники колишніх спецпризначенців вирішили заявити відвід трьом професійним суддям. Адже, на їхню думку, зміни, запроваджувані судовою реформою, загрожують неупередженості та незалежності останніх. Приводом же для такого клопотання став указ про ліквідацію районних судів, підписаний Петром Порошенком торік наприкінці грудня. Згідно з цим документом, районні суди в Україні замінюються окружними. На Банковій пояснювали, що це робиться для фінансової та організаційної оптимізації.
Читайте також: Антикорупційний суд. Питання смаку
Але за кілька тижнів до підписання указ зазнав критики з боку громадськості, зокрема адвокатів, які представляють активістів і їхні сім’ї у провадженнях, пов’язаних зі злочинами, скоєними в часи Революції гідності. Серед основних загроз юристи називали автоматичний перерозподіл справ. Тобто початок судових слухань від зачитування обвинувального акта. А це означало б, що роки роботи в залах судових засідань минули дарма. До всього активісти називали ще й такі ризики: сумніви в неупередженості судді, потрапляння суддів у залежність від резонансних кримінальних проваджень (вирок суду може прямо впливати на подальшу кар’єру служителя Феміди під час кваліфікаційного оцінювання), брак прописаної процедури передачі проваджень із ліквідованих судів у новостворені (див. Тиждень № 1-2/2018).
Утім, три-чотири місяці тому йшлося суто про теоретичні ризики. Зараз вони почали перетворюватися на практичні. Адже недосконалість судової реформи дала цілком обґрунтовані й законні підстави для захисту колишніх бійців «Беркута» просити про відвід усього складу суду. Один з основних аргументів — зміни до законодавства збільшили залежність і вразливість суддів від їхніх рішень у резонансних кримінальних провадженнях. Про аналогічні ризики кілька місяців тому казали й активісти.
«Головна причина відводу в тому, що зміни в законодавстві та судова реформа призвели до втрати, на наш погляд, гарантій суддівської діяльності, підвищення залежності, вразливості суддів під час винесення рішення в провадженні. Тому що законодавець поставив останніх у залежність від кваліфікаційної комісії, яка їх оцінюватиме, і від Громадської ради доброчесності (ГРД). По суті, суддів можуть звільнити, навіть якщо вони були обрані пожиттєво», — пояснив у коментарі Тижню свою позицію Стефан Решко, адвокат екс-бійців «Беркута». Власне, саме він виступив ініціатором клопотання.
Під час свого виступу в суді серед інших він називав ще деякі ризики. Наприклад, ішлося про те, що новостворений 4-й окружний суд не зможе почати роботу, оскільки судді, задіяні в резонансному процесі, втратять свої повноваження. Якщо ж вони зможуть довести судове засідання до вироку, то, за словами захисників екс-беркутівців, рішення суддів може впливати на подальше їх кваліфікаційне оцінювання, а отже, і на кар’єру. Адвокати також зазначали, що до Громадської ради доброчесності входить один із представників потерпілих Віталій Титич. Тож, на думку захисту колишніх спецпризначенців, це може вплинути на вирок суду, адже ГРД бере участь в оцінці суддів (щоправда, у самому органі кажуть, що їхні висновки щодо тих чи інших служителів Феміди сприймають радше як рекомендації та часом не беруть їх до уваги взагалі).
Представники прокуратури хоч і були проти відводу суду, але не заперечували наявності озвучуваних адвокатами екс-беркутівців проблем.
«Кримінально-процесуальний кодекс не вбачає підстав для відводу. Але суто теоретично я згоден із паном Решком і готовий обговорювати із захистом підсудних теоретичне оформлення законодавства. Але з відводом суду не погоджуюся», — заявив один із прокурорів у справі Яніс Сімонов.
Читайте також: Надмірна сором’язливість судів
Така сама позиція була й у представника потерпілих Євгенії Закревської. Однак вона наголосила: якщо суд вирішить задовольнити клопотання про відвід, то це буде відмовою від правосуддя. «Прозвучала аргументована критика законодавства й судової реформи. Але, якщо слідувати цій логіці, то Святошинський суд фактично не може розглядати жодне провадження. Ми не маємо права поглиблювати проблему, яка виникла через законодавців. Бо це відмова від правосуддя загалом. Аргументи, озвучені захистом, не унікальні. Вони є в усіх українських судах, це загальна проблема судочинства в країні», — зазначила адвокат.
Щоб зрозуміти масштаби проблеми, які могли постати в разі ухвалення клопотання захисту, достатньо подивитися на цифри: судовий розгляд провадження щодо розстрілів на Майдані у Святошинському суді триває з весни 2015 року. За ґратами СІЗО опинилися двоє колишніх спецпризначенців — Сергій Зінченко та Павло Аброськін. Їх звинуватили у вбивстві 39 протестувальників. У 2016-му провадження Зінченка — Аброськіна об’єднали з іншим. Тепер у справі йшлося про вбивство 48 мітингувальників, з’явилися замахи на вбивство близько 80 людей, дії «Беркута» почали кваліфікувати як тероризм — у цьому випадку залякування протестувальників з вимогою вплинути на мітинги й протести. А в СІЗО потрапили ще троє колишніх силовиків: Сергій Тамтура, Олександр Маринченко та Олег Янішевський. Іще 18 підозрюваних перебувають у розшуку. За цей час в суді встигли допитати понад 90 потерпілих (деяких повторно через старт судового розгляду спочатку), дослідили низку фото- та відеодоказів. Призначили додаткову балістичну експертизу для усунення недоліків, і після майже року проблем її почали.
Крім того, за кілька місяців суд має перейти до допиту свідків. За словами прокурорів, лишилося допитати приблизно 20 потерпілих, після чого можна буде переходити до свідків обвинувачення й захисту. За оптимістичними оцінками сторін процесу, на завершення суду потрібно ще близько двох років, після чого можна буде почути вирок. Якщо ж із тих чи інших причин слухання справи доведеться починати спочатку, то з’явиться низка проблем. Наприклад, деякі потерпілі вже померли, тож повторно допитати їх неможливо, інші можуть відмовитися приїжджати до Києва знову, адже не вбачатимуть у цьому сенсу. До всього захист «Беркута» зможе цілком обґрунтовано домагатися зміни підсудним запобіжного заходу, оскільки тяжкість обвинувачення на нього не повинна впливати. Прокурори впродовж цих трьох років спромагалися доводити суду існування ризиків, пов’язаних із м’якшими запобіжними заходами, наприклад домашнім арештом. Однак чи вдасться їм робити це надалі за умови початку судового розгляду з нуля — питання дискусійне. Плюс немає жодних гарантій, що новий склад суду буде так само професійним, зважаючи на сумний досвід інших майданівських проваджень.
Читайте також: Поступ судової реформи
Цього разу всіх озвучених ризиків вдалося уникнути. Судді після нарадчої кімнати вирішили відмовити захисникам у клопотанні. Рішення суду оскарженню не підлягає.
«Задоволення такого відводу буде неприпустимим. Оскільки це стане відмовою від правосуддя. Гарантії незмінності суддів зберігаються, оскільки чинні переводяться до новостворених судів (того самого рівня. — Ред.) без конкурсу. Так, є ризики, що судді можуть подати свої кандидатури на конкурси в інші суди. Однак діючий склад суду не брав і не братиме участі в конкурсах на посади в інші суди. Водночас важко не погодитися з претензіями щодо статусу суддів у реформі. Наприклад, визнання їх недоброчесними до моменту проходження конкурсу є дискримінацією та утиском. Якщо ж казати про можливий тиск на суд, то заяви суддів про такі факти його нівелюють. І суд обов’язково про них повідомить у разі виникнення відповідних ситуацій. Отже, у задоволенні клопотання про відвід відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає», — зачитав Дячук.
Таке рішення суду, на диво, крім прокурорів і представників потерпілих, цілком спокійно сприйняв захист колишніх спецпризначенців. Навіть більше, адвокати кажуть, що частково задоволені ним.
«Рішенням суду, хоч як парадоксально, ми задоволені. Мова про частину ухвали, у якій він засвідчив, що готовий винести рішення, хоч би яким воно було. Попри те що може бути вплив, вразливість, дискримінаційні підходи (судді, які пройшли комісію, — високооплачувані, а які не пройшли, — низькооплачувані). Також суд обіцяв заявити про випадки тиску, які можуть з’явитися (один раз така заява вже лунала). Принаймні, ми почули гарантії й на цьому зупинимося», — зазначив Решко.
Видихнули з полегшенням й прокурори. Але незадоволення проблемами судової реформи нікуди не поділося.
Спецтема: Судова реформа
«Хотів би висловити суб’єктивне ставлення. Так, реформа судів потрібна. Однак хочеться як краще, а виходить… Недосконалість змін дає підстави захисту заявляти клопотання про відвід суду. Вважаю, що законодавство треба вдосконалювати, а не заплутувати», — переконаний прокурор Сімонов.
Тут доречними могли б стати зміни до законодавства, які розв’язали б казус «ліквідованих» судів та вирішили проблему резонансних (і не лише) проваджень, усунули б озвучені експертами ризики. Проте у Верховній Раді досі немає відповідного законопроекту. І точно не відомо, коли він з’явиться. Тож суди, зокрема й у справах Майдану, далі працюють у невизначеності. Немає жодних гарантій, що в аналогічних ситуаціях інший суд не ухвалить рішення про відвід. А в окремих провадженнях таке рішення поховає роки роботи.