Розгромний рахунок смертельно образив уболівальників на протилежному боці. Настільки, що голова кримського обкому партії «Справєдлівая Россія» істерично закликав заборонити Олександрові Усику в’їзд на півострів, куди той повертається додому з перемогою. Безсила злість із приводу програшу дійшла до того, що сімферопольця, який у соцмережі запропонував кримським уболівальникам Усика разом зустріти спортсмена в Криму та привітати його з перемогою, схопила й заарештувала ФСБ. Особливість цього затримання в тому, що ініціатор «несанкціонованого мітингу» Ескендер Небієв є працівником АТR. Через це справа набуває значно грізнішого забарвлення, адже виходить, що персонал нещодавно закритого кримськотатарського телеканалу під надуманими приводами починають відловлювати по одному, «шиючи» цим людям кримінальні злочини. Небієву вже призначено суд: звісно, не за те, що він уболівальник українського боксера, а буцімто за участь у заворушеннях під час сумнозвісного мітингу 26 лютого минулого року. Хлопець справді був присутній там: із телекамерою в руках, висвітлюючи події згідно зі службовим обов’язком. Поза сумнівом, окупанти при бажанні здатні ув’язнити за такі «злочини» й весь колектив, адже немає такого журналіста, який не зробив би в житті репортажу з місць усіляких сутичок.
Читайте також: Нашестя «чорних чоловічків»
Характерно, що затримання й арешт (точніше серія арештів, бо за ґрати минулими днями потрапили ще як мінімум двоє активістів) відбулися на тлі того «свята», що його окупаційна влада нав’язує кримським татарам як «позитивну альтернативу» вшануванню роковин депортації. Нагадаю, такою датою призначено 21 квітня, тобто день підписання Путіним закону про реабілітацію депортованих народів. В Сімферополі влада навіть намагалася «святкувати»: на оточеному поліцаями та металодетекторами тамтешньому майдані станцювали якісь «тьоткі» в кокошниках. Але ні депортованим, ні тим паче недепортованим справи до них не було.
Не знаю, чи безпечно почувається українець Усик, досі живучи в Сімферополі, але він принаймні вправно працює кулаками і здатен захистити себе. Не так вийшло з Леонідом Кузьміним, сімферопольським учителем, якого нещодавно засудили до 40 годин примусових робіт за публічне розгортання прапора України в день народження Тараса Шевченка. Цього тижня до нього підіслали двох тітушків (до речі, з його колишніх учнів), що завдали йому побоїв пляшкою по голові, спричинивши струс мозку. Кузьмін написав заяву в поліцію, але там, певно, з неї просто сміються.
Ім’я Шевченка знову залунало в Криму в специфічному контексті. Після того, як у Києві хтось пристрелив українофоба Бузину, в Сімферополі (як і в Луганську) пролунали пропозиції знести пам’ятник Кобзареві та встановити замість нього монумент новопреставленому авторові книжки «Вурдалак Тарас Шевченко». Влада не поспішає реагувати на цю ініціативу (адже заміна пам’ятників улетіла б у копієчку), тож є надія, що сімферопольський Кобзар залишатиметься на своєму місці й не посунеться перед жодними вурдалаками.
Читайте також: «Японскій ґородовой»
Міський благоустрій є загалом справою дорогою і непростою. Он страшна річ трапилась у Севастополі, коли там вирішили «благоустроїти» Приморський бульвар. Ні, щоденне багатогодинне вмикання з оглушливих рупорів радянських пісень штибу «валєнкі-валєнкі» – ще не найстрашніше. Найстрашнішим стали невинні весняні квіти. Точніше, їх удобрення. Замість того щоб восени, як роблять люди, внести під них мінеральні добрива, клумби напередодні травневих канікул рясно полили свіжим «еліксиром», задешево взятим чи зі свинарників, чи з громадських убиралень. Красень-бульвар перетворився на смердючий полігон, і про «русскій дух», обходячи його десятою дорогою, сумно жартують навіть самі росіяни.
Здивував нас Севастополь і дивним нападом покаянного настрою в «народного мера» Чалого, що був торік ключовою постаттю проросійського путчу, а тепер є головою окупаційної «міськради». «Світер» (як його прозвали розчаровані прикрою реалізацією «російської мрії» севастопольці) визнав, що за рік міська влада «не просунулася за жодним пунктом», що «кредит довіри виборців близький до вичерпання» і що через це він та «губернатор» Мєняйло мусили б піти у відставку. Невідомо, чи допоможе йому цей політтехнологічний трюк урятувати впалий рейтинг. Але навіть якщо повірити в це каяття, то воно надто запізніле. Свою чорну справу в Севастополі Чалий зробив, і розвернути в кращий бік життя окупованого міста тепер, на жаль, не здатні ані відставка, ні навіть харакірі обох окупантських ватажків.