Російські чиновники вже заявили, що Росія не виплачуватиме Україні компенсацію за екологічну шкоду, завдану затонулими російськими суднами. Натомість Кремль використовує наслідки шторму для обґрунтування територіальних претензій.
Днями Росія та Україна підписали тимчасове положення про порядок проходження суден у Керченській протоці. Правовий статус документа не зовсім зрозумілий: у свій час планувалося, що його мають прийняти в межах міждержавної угоди, але тепер він підписаний заступниками міністрів транспорту. Зазначимо, що пониження статусу чиновників, які підписують документи звична практика Росії щодо проблемних угод з Україною. Не виключено, що поява такого документу є ознакою майбутніх поступок Уряду України на перемовинах щодо делімітації морського кордону з Росією. Щоправда в Мінтрансі це заперечують. Зі слів прес-секретаря міністерства, від нового порядку проходження суден інтереси України не постраждають. Хотілося б вірити запевненням підлеглого Рудьковського. Проте виникає запитання: чим займалося міністерство до фатального шторму. Адже тільки після трагедії з’ясувалося, що на рейді Керчі постійно стояли десятки старих російських суден класу «річка-море». Всі ці іржаві «волгонафти», часто зареєстровані на компанії-одноденки, чекали, доки не прийде великий танкер, аби перезавантажити в нього нафту. Хоча сумнозвісний шторм був найсильнішим за останні 50 років українські технічні служби зробили все можливе, аби врятувати судна. «Ми витримали цей іспит», – з гордістю розповів «ТИЖНЮ» один із працівників держпідприємства «Дельта-Лоцман». На жаль, цього не можна сказати про наших урядовців. Вони передусім не змогли домогтися чіткого визначення морських кордонів та забезпечити дисципліну на морі, а тепер не можуть витребувати компенсацію від російських судновласників, застарілі судна яких забруднили море тисячами тон мазуту та сірки. До речі, аби отримати грошові виплати потрібно пройти складну процедуру – розслідування, оцінювання збитків, пошук винних. Якщо вчасно не заарештувати судна-забрудники, то на компенсацію можна навіть не сподіватися. І коли російські чиновники почали говорити, що Росія не збирається компенсувати Україні завдані її кораблями збитки, то наша влада в особі Уряду мовчки стерпіла цей ляпас.
Все це вкотре свідчить – держава неефективна і не може захистити економічні інтереси своїх громадян. Адже Керч живе з рибних промислів та туризму. Питання: хто компенсує кримчанам втрати від зменшення кількості відпочивальників протягом наступних невідомо скількох років? – виглядає риторичним. Українській владі чомусь соромно нагадувати Росії про те, що дамба до Тузли повністю змінила розу течій у протоці. І тепер Україна витрачає серйозні кошти на захист острова від розмиття, а мешканці Керчі, особливо району Аршинцево постійно страждають від підтоплення. Очевидно, що і за це необхідно вимагати компенсацію, причому з цифрами у руках. Але і цього немає.
Користуючись нагодою, Росія достатньо успішно просувається до своєї стратегічної мети – спільного використання акваторії Керченської протоки. А це не лише гроші за проходження суден – десятки мільйонів доларів щороку, це також перспектива розробки локальних родовищ нафти та газу.