Найбільший суспільний резонанс в Україні, як, власне, і в Румунії, до останнього часу викликала тематика гуманітарної співпраці. Київ «б’є себе в груди», демонструючи понад 80 загальноосвітніх шкіл із румунською мовою викладання (школи з молдавською мовою викладання ідуть окремим списком), фінансовані за бюджетні кошти теле- і радіомовлення румунською мовою, бібліотеки і будинки культури.
Це вочевидь контрастує зі значно скромнішими досягненнями Румунії у сфері забезпечення прав нацменшин (усього одна школа з українською мовою викладання). Румуни, слід гадати, вважають, що найкращий захист – напад, і вимагають свого представництва в українському парламенті (за аналогією з румунським законодавством), окремий вуз із повним циклом викладання румунською мовою, впровадження навчального курсу «історія румунів» в українських школах тощо.
Водночас Бухарест не ув’язує вголос, проте має на увазі підтримку євроінтеграційного курсу України в обмін на додаткові зусилля Києва у сфері задоволення гуманітарних потреб румунської громади.
Візит румунського президента в Сербію на початку листопада ц.р. став яскравим свідченням такого підходу Бухареста до своїх сусідів. Не слід очікувати, що для України зроблять виняток.
Як повідомлялось, під час візиту до Києва Теодор Баконскі заявив, що у Румунії немає ніяких територіальних претензій до України.
Водночас, у Чернівцях з'явилися листівки-наліпки із написом румунською мовою "Тут Румунія" та "Бесарабія – це Румунія".
Нагадаємо, за підрахунками незалежних експертів, нині в Україні живе близько 50 тисяч громадян із румунськими і українськими паспортами.
Детальніше читайте у статті «Втеча до Румунії».