А Сергій Шкуропат «колекціонує» активних пенсіонерів. Точніше, вони самі до нього приходять — спочатку ледь пересуваючи хворі ноги, а згодом майже бігом.
Бути молодим і здоровим завжди, мабуть, неможливо. Хоча, звичайно, хочеться. А ось відчувати себе принаймні не скутим у русі через хворі суглоби навіть у поважному віці цілком реально. У цьому на власному прикладі впевнилися вже сотні леді та джентльменів, що спробували заняття суглобовою гімнастикою, які вже багато років на різних майданчиках проводить Сергій. «Майже все життя я сам був не дуже спортивним, але приблизно 20 років тому захопився одним із видів слов’янського рукопашного бою, передусім мене цікавила психологія тіла. Віддав старшого сина на заняття, але його вистачило ненадовго, а я залишився. Коли займався бізнесом в одній із китайських компаній, здобув досвід східної філософії у ставленні до свого здоров’я. І вийшов ось такий мікс неважкої у фізичному сенсі, але корисної гімнастики для вільного руху суглобів. Слов’янські та китайські філософії добре поєднуються, бо в нас, хоч і різні традиції та уявлення про світ, але однакові руки, ноги та суглоби. Вправи не потребують багато часу, їх можна робити в будь-якому місці, але водночас це цілий комплекс, який поєднує в собі й дихальні вправи, й елемент психологічного розслаблення», — розповідає Сергій.
Читайте також: Хатній дух el Gato
Утім, займатися просто вдома тільки заради підтримання власного здоров’я виявилося замало. Сергій почав займатися на відкритому майданчику стадіону, потім, коли у віддаленому мікрорайоні Бахмута відкрили новий міні-майданчик, разом із родиною розклеїв оголошення, запрошуючи на ранішню руханку. Заняття були безплатними, тому від учасників вимагалося лише бажання. Несподівано навіть для нього самого дуже швидко сформувалася група спортсменів-любителів, серед яких виявилося багато літніх людей. «Із віком понад усе страждають саме суглоби, а люди, навіть ті, хто постійно займається спортом, часто віддають перевагу тренуванню м’язів. І, на жаль, замість поліпшення здоров’я дістають захворювання», — пояснює Сергій.
Користь від специфічних вправ дуже швидко відчули перші активісти, за ними сарафанним радіо було сповіщено всіх друзів-подруг. Вони з гордістю демонстрували новачкам свої досягнення, бо насправді деякі рухи, завдяки яким у спортсменів-аматорів поліпшувалася координація, навряд чи з першого разу вдалося б виконати навіть молодим і тренованим. Дехто навіть приносив довідки від лікарів, де ті відзначали позитивну динаміку в перебігу їхнього захворювання: стабілізувався тиск, стали рухливішими ноги та руки, покращилася пам’ять. І ще відвідувачі набували надважливих навичок правильного розслаблення: за своє життя люди дуже вправно навчаються напружуватися, а ось уміння якісно та корисно для душі й тіла розслаблятися, на жаль, втрачаються.
Об’єднані заради поліпшення здоров’я пенсіонери часто знаходили в цьому колі друзів та однодумців. Сергій зізнається, що буває доводиться на правах головного переривати дискусії та обмін думками, щоб спілкування не заважало вправам. «Особливо це було важко у 2014 році. Тоді й родини в нас руйнувалися через політичні суперечки, а серед літніх людей суперечки були дуже запеклі: позиції серед старих людей, як і в інших вікових категоріях, надто різнилися. Я ж намагався все-таки робити так, щоб вони залишалися єдиними в бажанні бути здоровими та активними, щоб атмосфера в колективі не зашкалювала до відчуття ненависті. А сварки… Мабуть, були, але вже після тренувань», — згадує тренер.
Читайте також: Яскравий діалог вулиці
Навіть у найважчі місяці, коли бойові дії точилися близько, тренування не припинялися. На заняття стали приходити й ті, хто переїхав до Бахмута з території, яка залишилась окупованою. Для багатьох це стало своєрідною підтримкою в чужому місті, а вправи — можливістю потурбуватися про своє фізичне та психічне здоров’я. Чимало його учениць та учнів продовжили свою активність і в інших напрямах: вони ходять, наприклад, на сеанси артхаусного кіно, на зустрічі з письменниками та поетами, самі займаються творчістю.
Сергій довго за власним бажанням проводив тренування просто неба, у будь-яку погоду його чекали на майданчику дідусі та бабусі. «І вже вони вчили мене наполегливості та стійкості. Коли приходиш на міні-поле, а там снігу по коліно, думаєш, ну сьогодні, мабуть, заняття точно не буде, не прийдуть мої ветерани. А вони не просто приходять, а й одразу починають сніг розгрібати: місце для вправ розчищати!» — згадує Сергій завзятість своїх підопічних. Через певний час його ініціативу помітили на рівні міста, запросивши офіційним тренером у програму «Спорт для всіх», цільовою аудиторією якої є молодь, пенсіонери, люди з інвалідністю. Тренування відтепер могли відбуватися не тільки на відкритих майданчиках, а й у манежі стадіону. І якщо в літній час, у розпал дачних робіт на заняття приходять зазвичай найзатятіші прихильники здорового способу життя, то взимку в теплому манежі збираються одночасно до 50 літніх спортсменів. Деяким пані вже за 80.
Справа, яку Сергій започаткував у віддаленому мікрорайоні, живе досі: старожили у всі пори року далі займаються гімнастикою, якої навчив їх колись тренер. Такій самостійності своїх учнів Сергій дуже радіє, заохочуючи створювати все нові й нові осередки для спільних корисних занять: «Було дуже приємно дізнатися, що група збиралася навіть коли я рік жив у Америці, куди ми з родиною потрапили через проект, у якому брала участь дружина. До речі, там я зрозумів, наскільки актуальна активна турбота про літніх людей: у США просто культ спорту та здорового способу життя. Є багато різноманітних пропозицій для безплатного заняття спортом: тенісні корти, тренажери, майданчики. Але нам потрібно ще навчатися багато чого, починаючи з по-справжньому доброзичливого ставлення одне до одного й до літніх людей зокрема. Це виражається не тільки в тому, щоб поступитися місцем у переповненому тролейбусі, а передусім у поважанні їхнього бажання бути повноцінною та корисною частиною суспільства. Так чи інакше медицина має досягнення, нині люди живуть довше, тому треба організувати такі умови, коли це життя буде ще й якісним», — ділиться думками активіст.
Читайте також: Мата Харі з Краматорська
Він упевнений, що створення приємної атмосфери для літніх людей у країні потребує не тільки великих грошей. Так, на жаль, круїзів і дорогих курортів більшості пенсіонерів нашої країни ще довго не бачити. Але змінити мінорний тон «в’янення» на фарби вільного життя заради задоволення можливо. Філософія активного життя після завершення трудових відносин може починатися саме з традиції правильного фізичного навантаження. В Україні має стати нормою, а не дивиною, коли літні люди масово займаються спортом, залучені до культурних подій, активно впливають на процеси в суспільстві.