Україна наразі реалізує цілу низку проектів у галузі відновлювальної енергетики, фінансованих за рахунок іноземних інвестицій. Останній проект – це будівництво сонячних батарей вартістю 10 мільйонів євро (12 мільйонів доларів США), який втілюється у життя Канадською фірмою TIU та буде розташований у Нікополі, Дніпропетровська область. Нікопольський сонячний енергетичний комплекс потужністю 10.5 МВт також становить собою перший інвестиційний проект, реалізований у рамках Угоди про вільну торгівлю між Канадою та Україною, що набула чинності з 1 серпня 2017 року.
Україна йде за світовим трендом прискорювати інвестиції у відновлювальну енергетику. Справді, 2016 рік став п’ятим роком поспіль, коли інвестиції у відновлювальні джерела електричної енергії у світі перевищили вкладення у виробництво електричної енергії на основі викопного палива.
Окрім економічних аргументів, електрична енергія, вироблена з сонячної енергії, та інші відновлювальні джерела електричної енергії в країні мають особливе значення для енергетичної безпеки України. Попри те, що станом на сьогодні відновлювальна енергетика складає менше 1% від загального обсягу виробництва електричної енергії, роль відновлювальних джерел електричної енергії неминуче зросте: уряд встановив 10-% показник для відновлювальних джерел електричної енергії до 2020 року. І відповідно до нещодавно прийнятої Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», відновлювальна енергетика досягне рівня 25% у загальній структурі виробництва електричної енергії. Наразі, за даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, чотири найпотужніші джерела електричної енергії для України – це вугілля (30%), природний газ (28.9%), ядерна енергетика (25.5%), а також нафта та нафтопродукти (11.6%).
Читайте також: В Укргідроенерго озвучили плани щодо будівництва сонячних електростанцій потужністю 80 МВт
Уряд також пообіцяв провести інтеграцію вітчизняного ринку електроенергії з Європейською мережею операторів системи електропередач для електроенергії (ENTSO-E), яка налічує у своєму складі 43 оператори систем електропередач із 36 країн Європи. ENTSO-E суттєво підтримує реалізацію антимонопольної енергетичної політики Європейського Союзу та інтеграцію відновлювальних джерел електричної енергії в енергосистему, а також забезпечує доступ до мережі для гравців на ринку електричної енергії за недискримінаційними і прозорими правилами. Електроенергетична мережа України наразі на 96% синхронізована з Росією і лише на 4% – з ЄС. За словами представника державної «Енергетичної компанії України», Росія нещодавно викликала проблеми з постачанням електроенергії в Україну у години пікових навантажень – і це є потужним стимулом для виходу з російської мережі (Презентація на діловій зустрічі, у якій взяв участь автор, Київ, 12 вересня). У більш довгостроковій перспективі, розвиток відновлювальної енергетики допоможе Україні позбавитися залежності від російської енергосистеми.
Станом на сьогодні український ринок електроенергії є вельми централізованим, при цьому державна компанія «Енергоатом» та «ДТЕК» Рината Ахметова займають досить велику частку на ринку виробництва електроенергії. Таким чином, розвиток відновлювальної енергетики безумовно вплине на конкуренцію, зменшить клієнтелізм та сприятиме приборканню корупції. Справді, революція Євромайдану у 2014 році сприяла підвищенню обізнаності людей в Україні з тією роллю, яку відігравав олігарх Сергій Клюєв, близький радник зганьбленого колишнього президента Віктора Януковича, що врешті-решт змушений був позбавитися своїх активів у галузі відновлювальної енергетики.
Розвиток сонячної енергетики, зокрема, зробить українську енергетику більш конкурентоспроможною за витратами. Згідно з дослідженням Міжнародного агентства з відновлювальних джерел енергії (IRENA) 2016 року, «у період до 2030 року підвищене використання відновлювальної електричної енергії зменшить загальні витрати української енергетичної системи». Це також матиме позитивний вплив на екологію та стан здоров’я населення з огляду на зниження рівня смогу та викидів вуглекислого газу».
Читайте також: Відновлювана енергетика. Точки зростання
Україна прискорює ріст своєї галузі відновлювальної енергетики та, зокрема, виробництва електричної енергії на основі сонячної енергії. У 2016 році уряд розпочав будівництво заводів з виробництва відновлювальної енергії із загальною потужністю 120,6 МВт; 99.1% з них – це об’єкти сонячної енергетики. Якщо Україна відновить контроль над підприємствами з виробництва відновлювальної електричної енергії (загальною потужністю 408 МВт), які вже існують у незаконно аннексованому Криму, загальна встановлена потужність відновлювальної енергетики в країні сягне 1,6 ГВт.
З іншого боку, Російська Федерація на своїй території (за винятком окупованого Криму) має лише 10 сонячних електростанцій, що генерують 100 МВт електроенергії, або лише 0,04% від загальної потужності енергетичної системи Росії. І головне, на відміну від України, Росія не має зелених тарифів (для оплати за виробництво електроенергії з відновлювальних джерел), замість цього у Росії використовується модель довгострокових договорів. За словами віце-прем’єр-міністра Росії Аркадія Дворковича, «Необхідно змінити регулювання, щоб зменшити адміністративні витрати на ведення цього бізнесу [сонячної енергетики] як для підприємств, так і для споживачів». Сьогоденні умови для компаній, які беруть участь у програмі, також вимагають високого рівня локалізації виробництва обладнання. Фактично, уряд продовжує сприяти використанню викопного палива, яке є основою російської економіки. Російські аналітики зауважують, що незважаючи на те, що у рамках програми розвитку альтернативної енергетики країни спочатку планувалося збільшити частку «чистої» електричної енергії у загальному виробництві до 4,5% у період до 2020 року, станом на сьогодні це завдання відкладене на період до 2024 року. Росія поставила собі за мету до 2024 року мати 57 сонячних електростанцій з потужністю від 5 до 70 МВт кожна і загальною встановленою потужністю 1,5 ГВт .
Читайте також: Бастіон енергонезалежності
На противагу цьому, Україна, у свою чергу, полегшила правила гри для місцевих виробників електроенергії з альтернативних джерел у 2015 році. Крім того, уряд гарантує розробникам зелений тариф у розмірі 0,15 євро ($0.18) за кіловат-годину на електроенергію, яка продається сонячними електростанціями, що введені в експлуатацію до 2019 року, – такі виплати гарантуються до 2030 року. Унаслідок цього компанії, що інвестують в Україну, можуть очікувати на більш привабливі доходи. Вищезгадана канадська компанія TIU оцінила очікувану ставку прибутковості від своєї Нікопольської сонячної електростанції потужністю 10,5 МВт на рівні 21%; поряд з цим нинішня програма російського уряду гарантує відшкодування витрат на створення нових підприємств з виробництва альтернативної енергії на період 15 років, вказуючи базову дохідність лише на рівні 12-14% річних. Насамкінець, на відміну від Росії, яка «шкутильгає» через міжнародні санкції, для українських проектів доступне кредитне фінансування за сприяння українського уряду та урядів країн-західних партнерів.
Безумовно, якщо розвиток сонячної енергетики можна розглядати як провідника інновацій в енергетичній галузі в цілому, Україна пропонує привабливі можливості для міжнародних гравців. У майбутньому політика України у галузі відновлювальної енергетики має призвести до створення більш децентралізованої і розподіленої, – а, отже, і більш безпечної та стійкої, – мережі генерування електроенергії.
Матеріал опубліковано в Eurasia Daily Monitor Volume: 14 випуск: 129 Тиждень публікує переклад на українську з дозволу автора