Лист виявлено у галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки під час реалізації комплексних заходів з перегляду грифів секретності архівних носіїв інформації.
Лист написаний олівцем на 7 аркушах, датований 2 лютого 1928 року і був відправлений з Парижа до редакції часопису «Українські Вісті». У ньому автор веде полеміку з літературними критиками довкола оцінок його роману «Сонячна машина».
Заступник директора Інституту літератури імені Шевченка Сергій Гальченко після одержання листа зазначив, що за відсутності в Україні архіву Винниченка, зокрема оригіналів рукописів його творів, переданий документ має історико-культурне значення, становить практичну цінність для вітчизняних філологів, літературознавців, текстологів і використовуватиметься у науковій, дослідницькій та викладацькій діяльності.
Передача документа відбулася у приміщенні історико-меморіального музею Михайла Грушевського у рамках експонування тут виставки картин В.Винниченка.
Над романом «Сонячна машина» Винниченко працював з 1921 до 1925 року з деякими перервами. Через упереджене ставлення до української літератури за кордоном Винниченко покладав великі сподівання на видання роману в Україні.
1928 року роман надрукували одразу два видавництва – Державне видавництво України і кооперативне видавництво «Рух» з наступним перевиданням 1930 року.
Поява «Сонячної машини» на книжковому ринку стала помітною подією в Україні. Незважаючи на те, що радянська партійна критика негативно оцінила роман через відсутність позитивного показу соціалістичної дійсності і загалом соціальної проблематики, охрестивши автора «дрібним буржуєм», але твір у колах української інтелігенції і студентської молоді мав великий успіх.