Коли ми підходили до будівлі, то в очі кинувся – він просто не міг не кинутись – шикарний спортивний мерседес яскраво-жовтого кольору. Ймовірно, це авто Червоненка, подумали ми, і зайшли в офіс, брати інтерв’ю.
У. Т.: Як вам співпрацюєтьсяз урядом?
– Взагалі, не дуже хочу коментувати нинішню ситуацію, бо не хочу сваритися з прем’єркою. Вона й так мене ще жодного разу не викликала, щоб обговорити проблеми підготовки до Євро, сміється мені в очі – мовляв, я не член уряду. Наприклад, про Генеральний план з інфраструктури Євро доповідав віце-прем’єр Іван Васюник, який, мабуть, знає про нього трохи менше за мене. Моя опора – не політики, а великі вітчизняні інвестори, або «капітани економіки», як я їх називаю, та місцева влада, яка не має морального права змарнувати такий шанс. Особисто для мене Євро-2012 це проект майбутнього країни. Саме тому я без жалю вкладаю власні кошти в Агенцію.
У. Т.: Скільки саме?
– Це не питання для обговорення. Скажу лише, що професіоналізм коштує недешево. В мене 70 співробітників, до яких поставлені три головні умови: вік до 35 років, вища освіта зі знанням мов та відсутність досвіду бюрократичного хабарництва. Моє ж завдання – забезпечити їм всі умови для роботи.
У. Т.: Хто із власників футбольних клубів усерйоз планує заробити на Євро?
– Всередині країни зараз роблять суттєві інвестиції Ахметов, Коломойський, Ярославський, Климов, готовий інвестувати Димінський. Щодо Києва складається таке враження, що у всіх зашиті кишені, або не хочуть інвестувати, або ж їм не дозволяють, як, наприклад, Рабіновичу.
У. Т.: Прем‘єрка Тимошенко заявляла, що планує залучати під Євролише кредити, нижчі, ніж LIBOR (індекс, від якого залежить, які відсотки по кредитах потрібно буде віддавати – Тиждень ). У кого?
– А це ви в неї і спитайте. Я пропонував дуже просту логіку. Очікуваний дохід від Євро – $8 млрд. Беремо довгостроковий кредит у $ 5 млрд з фіксованою ставкою. І починаємо будувати вже сьогодні – це дешевше, ніж будувати завтра, враховуючи темпи інфляції. В першу чергу треба будувати дороги. Адже після Євро, окрім всього, ми отримаємо нову інфраструктуру. Якщо ж розумно розподілити інші сфери між приватним бізнесом, то ми маємо реальний шанс отримати нову країну. За розрахунками, на все про все, на розбудову сучасної дорожньої інфраструктури цієї нової країни, уряду потрібно $7 млрд.
У. Т.: Чи зможуть місцеві бюджетизабезпечити проведення Євро?
– Частка місцевих бюджетів становить менше $1 млрд. Все інше – це незначна частина бюджету і кошти інвесторів, для залучення яких потрібна лише політична воля. Якщо місцеві влади захочуть справді будувати – вони знайдуть вихід. А от якщо не буде інвесторів – виходу не буде жодного.
У. Т.: Ви, по суті, єдиний, хто зараз спілкується з інвесторами. Чи єу вас уже якісь приблизні суми, на які можна розраховувати?
– Я не хочу нічого декларувати, бо я себе поважаю. Інвестиція – це коли ти маєш на руках угоду з гарантіями. Зараз ми займаємося стадіонами, інше не чіпаємо. Але я знаю, що Євро буде, бо наші потужні інвестори дивляться на всю політичну маячню з відвертим презирством. І продовжують робити свою справу – бо, повторюся, їм потрібна капіталізація країни. А за великим бізнесом ідуть і менші. І якщо ми змінимо законодавство та проведемо Євро, все буде добре. Нам просто треба чесно, розумно, без істерик закінчити приватизацію, в тому числі і землі. І чим раніше ми її проведемо, тим краще.
У. Т.: Що ви вже отримали з тихбільше ніж 4 млрд бюджетнихгривень, запланованих на фінансування підготовки до Євро на2008 рік?
– Окрім декларацій, поки ми нічого не отримали. Дороги можна робити до жовтня. Але ними ніхто не хоче займатися. Я ж домовився вже і з Європейським банком реконструкції та розвитку, і з Європейським інвестиційним банком, і з американськими банками про дуже дешеві кредити. Але ж пані прем’єр та її команда не хочуть брати на себе жодних зобов’язань. Чи ще веселіше: Турчинов з Вінським заявляють, що вони збираються роздати землі навколо майбутньої дороги інвесторам, ті там позводять готелі та будинки, а на прибутки ще й саму дорогу побудують. Мені ж ці інвестори телефонують, і, перепрошую, регочуть в обличчя та кажуть: «Ви божевільна країна, що знаходиться в стані перманентних виборів, хто буде у вас щось вкладати!»
У. Т.: Чим вам так не подобаєтьсяваріант із продажем землі? Адже вона дуже дорога.
– Ви знаєте, скільки коштує кілометр дороги? Як мінімум, $1 млн. Скільки можна побудувати готелів чи заправок на 200 кілометрів? Кілька, не більше. Це ж логіка – не вигідно. І взагалі, будь-яка форма приватно-державного співробітництва в нашій країні закінчується тим, що держава отримує збиткову частину.
Аеропорти – олігархам
У. Т.: Якщо все так погано, то чим же пересуватимуться вболівальники?
– По-перше, я вірю, що дороги таки побудуємо. А ще є залізниця і літаки. Це дуже могутній механізм, який складно розбалансувати, якщо його не використовувати політично. Думаю, вони будуть рятувати ситуацію з перевезеннями. Експерти УЄФА зазначають, що 60–70% всіх перевезень під час Євро – це літаки. Наприклад, у Москві, де незабаром відбуватиметься фінал Ліги чемпіонів, збільшили обсяг авіаперевезень в 2–4 рази. Те саме буде і між містами в Україні. Тому, зокрема, я і запропонував УЄФА збільшити кількість міст, що прийматимуть Євро – це, в свою чергу, дозволить зняти проблему готелів. Але ж треба привести до ладу аеропорти – підкреслю, навіть не під Євро. Просто в такому напрямку і розвивається весь світ.
У. Т.: Але в нас елементарно немає стільки літаків!
– Так літаки будуть не тільки наші. Наша головна мета – вивчити потрібну кількість диспетчерів, які зможуть контролювати таку велику кількість бортів у повітрі. На практику можна їх відправитив той самий лондонський «Хітроу», де літаки сідають кожні 20 секунд. А ще нам треба забезпечити багато місць для стоянки чартерів.
У. Т.: Чи зможе запустити Україна до Євро справжні швидкісні поїзди – щоб під 300 км/г?
– Усіх, хто так кажуть, слід відправляти до психіатра. Це хто обіцяв нові поїзди – Рудьковський? Ну, так він зараз уже постійно на лікарняному. В нас до цього часу є полотно від товариша Кагановича. Повірте, в наших умовах 130–140 км/год – це максимум.
В якийсь момент розмови голова Нацагенції дещо несподівано простягнув праву руку до склянки, що завбачливо стояла збоку столу, набрав звідти жменьку соняшникового насіння і з великим задоволенням почав його лузгати.
У. Т.: Яку проблему особисто вивважаєте найбільшою?
– Дороги, аеропорти, проблема розміщення, безпека стадіонів. Я не вірю в приватних охоронців. Вважаю, що потрібно перевдягти ту саму міліцію, навчити її іноземним мовам – і все буде гаразд. Я спілкувався з людиною, яка очолює великий охоронний холдинг у США – будемо переймати досвід. Тобто безпосередньою охороною буде займатися МВС. Але це не означає, що приватні структури не будуть залучені – адже є ще системи відеоспостереження й таке інше.
.jpg)
У. Т.: Що потрібно робити з аеропортами, аби вони справилися з навантаженням?
– Повторюся – я декларую абсолютно нормальну схему: уряд може заощадити бюджетні кошти для забезпечення гарантії по кредитах. Якщо олігархи згодні взяти на себе все, хай «Аерорух» (державне підприємство, яке контролює пересування всіх повітряних суден уповітряному прос торі України – Тиждень), хай авіабезпека залишається у держави. Але якщо олігархи готові взяти і смуги, тобто збиткові на сьогодні частини аеропортів, то чому б їх не віддати? Треба віддати весь аеропорт як цілісний комплекс. Але в уряді дуже швидко змінюється думка. То там хочуть все націоналізувати, то тепер кажуть так: добре, будівлі аеропортів залишаємо для приватизації, а смуги і всю землю залишаємо за державою. Це можна зрозуміти так: ми особисто будемо давати тому чи іншому інвестору дозвіл на роботу.
У. Т.: Є думка що віддавши смугидержава втратить контроль над повітряним простором…
–Не треба брехати людям, що встановиться монополія приват ного капіталу. Кажу вам як екс-міністр транспорту та льотчик: держава повністю контролюватиме цю сферу в будь-якому разі – адже і розклад, і безпека руху – це все виключно державна сфера. От у мене є гелікоптер – то він підіймається в небо не тоді, коли мені заманеться, а лише тоді, коли я отримаю дозвіл на це. В разі якихось проблем держава може елементарно блокувати аеропорти – і все.
У. Т.: Навколо реконструкції аеропорту «Бориспіль» було багато суперечок. Який стан зараз?
– З «Борисполем» все зрозуміло. Взяли великий кредит в $1,5 млрд, там відбувається своя боротьба. Усім керує Мінтранс, недопускає сторонніх людей. Щось там, звичайно, роблять, але що конкретно – це таємниця. Цікава ситуація в Одесі, де місто відмовилося щось передавати державі та брати її кошти. В Харкові аеропорт, за словами бізнесмена Ярославського, знаходиться в його абсолютно легітимній оренді. В нього є план, узгоджений Президентом. В Донецьку сказали: хочете смуги – платіть і забирайте. А Вінський хоче забрати їх собі. В нього що не слово – то «дайте ресурс». Я відрізняюся від нього тим, що коли і беру «ресурс», то хоч знаю, що його треба буде повертати. І давати прибуток.
Стиль CASUAL
У. Т.: Після того, як вас змусили продати концерн «Орлан», яким бізнесом ви займаєтеся?
– Моя родина має багато різних легальних бізнесів. До речі, мій годинник, про який зі скандалом написали деякі інтернет-ЗМІ, – мовляв, як може чиновник носити предмет вартістю $100 тисяч! – коштував більше, ніж $100 тисяч. І ось той жовтий спортивний мерседес перед входом – також мій. Просто я сьогодні повернувся з Харкова і вирішив в цей передсвятковий день бути в стилі casual. Але, вибачте, я задекларував свої статки, я їх джерела не приховую, на відміну від деяких урядовців, які декларують 60–80 тис. грн. на рік, а на собі носять як мінімум $50 тис. і при цьому з придихом розповідають, як піклуються про знедолених.
У. Т.: Все-таки, які конкретно бізнеси є у вашої родини?
– Це особиста справа моїх близьких. І не дивіться так на мій годинник – це не той. Я не входжу до 130-ти найбагатших людей України. Просто я відкритий, у мене інший принцип – життя одне, гроші із собою на той світ не забереш, то чому я маю собі відмовляти у чомусь? Чому я маю жити, як миша? В мене вже достатньо грошей, щоб робити щось не для себе. Чи ви вважаєте, що таким проектом, як Євро, має займатися чиновник, який буде постійно думати, де вкрасти?[554]
ДОСЬЄ ТИЖНЯ
Червоненко Євген Альфредович Народився 20 грудня 1959 року в Дніпропетровську. Освіта вища. У 1992 році розпочав створювати концерна «Орлан» (виробництво пива та безалкогольних напоїв).
У політику прийшов наприкінці 1990-х років: очолював Спілку підприємців при Кабміні, був членом Експертної ради підприємців, радником Президента України. Також керував Держагенцією з управління державним матеріальним резервом. 2002 року став народним депутатом від блоку «Наша Україна» (у списках значився як безпартійний). Під час президентської передвиборчої кампанії 2004 року керував особистою охороною кандидата у Президенти Віктора Ющенка. У першому «помаранчевому» уряді обійняв посаду міністра транспорту. 2005–2007 рр. – губернатор Запорізької області. З грудня 2007 року – голова Національної агенції з підготовки та проведення Євро-2012.
Хобі: автогонки (майстер спорту). Одружений втретє; виховує дочку Олександру, місяць тому народився син Альфред.