На одному з останніх шоу Савіка Шустера відома речниця Партії регіонів Інна Б., що цілком вдало заступає ідеолога влади Ганну Г. у разі її відсутності, емоційно розповідала, як біло-блакитні знемагають від українського патріотизму в боротьбі за національні інтереси, жертвують усім в ім’я «неньки-України». Хоча регіонал-патріот – це настільки ж поширене явище, як сахарський бедуїн – мисливець на полярних ведмедів. Проте виступи спікерів цієї партії – то таке собі «бла-бла-бла» для зовсім уже безнадійно довірливих людей. Реальна політика робиться не на ток-шоу, і про неї вважають за краще мовчати.
Читайте також: Крим: у пошуках капітана
Привертає увагу той факт, що практично в усіх електронних ЗМІ не було повідомлень про дуже значущу подію, що сталася в зразково незалежному притулку вітчизняної Феміди – Вищому адміністративному суді України (ВАСУ). А там кримська сепаратистська організація «Народний фронт Севастополь-Крим-Росія» виграла процес за право судового скасування Конституції АРК, яку ухвалила Верховна Рада України 1998-го. За цим документом, півострів є автономією у складі Української держави. Сепаратисти тепер мають можливість за допомогою суду відродити скасовану Конституцію 1992 року, де Крим було потрактовано як незалежне державне утворення, що перебуває з Україною лише в конфедеративно-договірному зв’язку.
Завдяки Основному Закону 1992 року Юрій Мєшков зміг стати президентом Криму і почав активно розбудовувати щось на кшталт нинішніх Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я і Карабаху. Створювалися власні не контрольовані Києвом силові структури: МВС, збройні формування, спецслужби тощо. У Ялті сиділа привезена з Москви група економістів, що мала створити кримську самостійну економіку як основу політичної незалежності.
Колишній чемпіон прикордонних військ КДБ СРСР зі стрільби з автомата Калашнікова Юрій Мєшков усі принципові питання кримського життя вирішував як не в Москві, то в штабі Чорноморського флоту РФ у Севастополі. Цей президент серйозно збирався за російської підтримки воювати з Україною, принаймні були випадки, коли в центрі Сімферополя на дахах будинків влаштовували позиції снайперів і розповідали населенню, що в будь-який момент до адміністративно центру півострова можуть вдертися українські танки.
Читайте також: Холодна війна за Крим
Ось саме таку Конституцію прагнуть відновити кримські сепаратисти, спираючись на можливості, які їм тепер відкрила українська судова система. Координатор «Народного фронту Севастополь-Крим-Росія» Валерій Под’ячий (що був засуджений за сепаратизм до умовного покарання) стверджує, що Юрій Мєшков був незаконно відсторонений Україною від влади, а Крим має повернутися до складу Російської Федерації.
Таким чином, ВАСУ дав зелене світло кримським сепаратистам. Оскільки наші суди є зразково незалежними (як нині з’ясовується, не тільки від закону, совісті й здорового глузду, а й від національних інтересів), постає питання: навіщо це треба Партії регіонів? Дехто вважає, що такий практично незалежний півострів-«бантустан» готується на випадок провалу донецько-єнакіївської «гвардії» в Україні. Це має бути такий собі, як у російського письменника Васілія Аксьонова, «острів Крим», де «сім’я» могла б відсидітися від усіх претензій, сховавшись географічно та юридично за Перекопом і ставши знову каменем спотикання та предметом торгу між післярегіональним Києвом і Москвою. Власне, сьогодні ПР має в Криму чудові позиції: глава уряду АРК – донецький кадр Могильов, численні керівники республіканських управлінь МВС і СБУ, судді, прокурори, голови адміністрацій – усі свої хлопці. Лише за два роки хвацькі регіонали зуміли створити на півострові такий собі «малий Донбас». Чому вони не хочуть ховатися в рідному краю шахт і териконів? Та тому, що в згаданій вотчині дедалі більше стає людей, що люто ненавидять «своїх» у Києві. У Криму ж можна буде розіграти російську карту, повернутися до суперпромосковських гасел й утворити таку собі «донецько-олігархічну» республіку (зменшений у розмірі «ПІСУАР»), що могла б шантажувати пострегіональних переможців у столиці України.
Може, й так. Однак, як продемонструвала Харківська капітуляція 2010 року, в геополітичних іграх регіонали є абсолютно безнадійними профанами, яким Кремль ставить шаховий мат у два ходи. Кримські ж інтриги можуть закінчитися для України утратою не лише півострова, а й усієї південної смуги узбережжя від Ізмаїлу на заході до Маріуполя на сході.
А за фактом маємо ось що: ВАСУ об’єктивно відкрив шлях до правового виходу Автономної Республіки Крим зі складу України. На початку 1990-х років загроза втрати частини наших територій була дуже реальною. Сьогодні також. І куди дивиться СБУ?
Читайте також: Часи підкорення Криму