Останнє засідання підготовчої групи ВР сьомого скликання жодних несподіванок не принесло. Кількість парламентських комітетів передбачувано збільшили на один – за рахунок розділення комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики на два: банків і фінансів та і по митниці й бюджету.
Два з гаком роки тому ці комітети за наполяганням ПР злили в один. Регіонал Владислав Лук’янов тоді запевняв, що така операція дозволить ефективніше організувати роботу Ради (насправді тоді ПР в інший спосіб не могла протягнути Податковий кодекс) – зараз той же Владислав Лук’янов розповідав, що об’єднаний комітет занадто завалений роботою. Сенс розділення очевидний – збільшити кількість впливових, а тому привабливих посад в Раді.
Читайте також: За що варто "подякувати" Раді VI скликання
Іншим рішенням частину повноважень комітету з питань правової політики передали комітету з питань правосуддя. Це вже наслідок внутрішньої боротьби в лавах ПР – безальтернативним претендентом на голову комітету з правосуддя є Сергій Ківалов, який таким чином відібрав частину повноважень у конкурента з групи Андрія Портнова, Володимира Пилипенка, котрий має очолити комітет правової політики.
Поки на засіданні робочої групи тривали дебати, кулуарами рознеслася чутка про вірогідне висунення на посаду спікера досвідченого апаратчика з лав ПР Володимира Рибака. Через кілька годин інформація підтвердилась офіційно.
Таким чином, повз спікерське крісло несподівано пролетіли обидва головних претенденти: ще досі діючий голова ВР Володимир Литвин та міністр юстиції Олександр Лавринович.
Щодо першого – регіонали вочевидь вирішили, що він їм вже «не потрібен» – крім того, й сам Литвин, схоже, особливих амбіцій зайняти улюблене крісло не виявляв.
Куди більшим ударом для групи «РосУкрЕнерго» (Фірташ-Хорошковський-Льовочкін-Бойко) стала невдача їхнього ставленика Лавриновича. Представники РУЕ поки взагалі не беруть участь у розподілі найважливіших посад, більше того, цілком можуть втратити вже наявні позиції. Схоже, конфлікт між РУЕ та президентом стає питанням часу. Зайве свідчення того – події довкола підконтрольного одному з стовпів групи Валерію Хорошковському каналу «Інтер». Наразі на каналі вже створено громадську раду, куди залучили і проопозиційно налаштованих експертів та громадських діячів, а самі новини «Інтеру» почали вирізнятися досі нечуваною критичністю до влади.
Читайте також: Що не поділили Фіртащ з Азаровим
Окрім цього, відкинути кандидатуру Лавриновича могли й через те, що за нього новообраний парламент елементарно не дав би 226 голосів. Інша справа Рибак, котрий володіє необхідними для ПР якостями Литвина – несамостійний, без особистих амбіцій – до того ж є, за висловом Олександра Єфремова, «своїм по нутру», адже саме Рибак стояв у витоків Партії регіонів. Крім того, Рибака вважають ще й особистим товаришем лідера комуністів Петра Симоненка.
Останній фактор, до речі, ледь не ключовий. Як повідомили Тиждень.ua джерела в КПУ, кандидатура Рибака «є найбільш прийнятною з-поміж усіх» – отже, комуністи цілком можуть віддати за нього голоси, що гарантує регіоналу спікерську посаду.
Втім, не дружбою єдиною – в обмін на підтримку Рибака комуністи отримають посаду першого віце-спікера. Початково ледь не єдиним можливим кандидатом на цю посаду називали Адама Мартинюка, але згодом почали називати ім’я Ігоря Калетніка, якого одразу пророкували на пост глави комітету податкової та митної політики (начебто саме «під нього» його й утворювали наново).
Посада другого заступника спікера, яка, як свідчить практика, є абсолютно невпливовою, має дістатись представникам опозиції. Ті, однак, займати її не поспішають. Початково головним претендентом на місце в президії називали Олександра Турчинова. Але той, як розповідали джерела в Об’єднаній опозиції, особливого бажання висуватися не виявив, натомість вирішивши зосередитись на підготовці партії до президентських виборів 2015 року. Невдовзі його воля була втілена в життя – Турчинов залишився пересічним членом фракції «Батьківщина», але посів «стратегічну» посаду голови політради Об’єднаної опозиції.
Читайте також: Реальний потенціал опозиції
Керівником фракції цілком очікувано було обрано Арсенія Яценюка, який у такий спосіб формалізував лідерство в «Батьківщині». Голосування, як розповідали присутні на засіданні депутати, відбулося досить спокійно – утрималось лише троє депутатів, проти не було жодного.
Єдиним бажаючим зайняти крісло віце-спікера (вірніше, повернутися в нього) був Микола Томенко, але об’єднані вирішили залишити цю посаду своїм соратникам по опозиції – справа в тому, що при квотному розподілі парламентських крісел третє за вагомістю в президії дорівнює двом-трьом кріслам голів комітетів, які «Батьківщина» цілком раціонально вирішила залишити за собою.
Аналогічні міркування, за словами джерел Тиждень.ua, превалюють і в УДАРі – таким чином, в президії може опинитися представник найменшої опозиційної фракції, ВО «Свобода». На відміну від своїх партнерів, свободівці вустами свого лідера Олега Тягнибока відкрито заявили про претензії на посаду заступника голови ВР і навіть назвали конкретні прізвища. Окрім колишніх голів трьох облрад на Галичині, карколомний стрибок з крісла очільника фракції «Свободи» у Львівській міськраді в крісло заступника голови Верховної Ради може зробити Руслан Кошулинський.
Втім, остаточно опозиція ще не визначилась, і навіть та ж «Свобода» може пожертвувати представництвом в парламентській президії заради пари комітетів, насамперед з питань свободи слова, керівником якого, за повідомленнями деяких ЗМІ, може стати Ігор Мірошниченко.
Читайте також: Головні виклики для опозиції
Остаточно незрозумілим є і кінцевий розподіл комітетів між владою та опозицією. Як розповіли джерела Тиждень.ua, владою задумано наступну схему штучного збільшення кількості підконтрольних голів комітетів. Спочатку створюється провладна депутатська група з числа мажоритарників-самовисуванців, найвірогіднішим керівником якої стає Давид Жванія – під умовною назвою «За стабільність» чи щось на зразок того. Відповідно, за квотним розподілом ця група отримує право на керівництво принаймні одним комітетом – а самого Жванію називають головним претендентом на комітет з питань держбудівництва і місцевого самоврядування. Отримавши посаду, Жванія переходить в лави ПР – в такий спосіб партія влади отримує один «зайвий», до того ж дуже важливий комітет.
Група Жванії в парламенті сьомого скликання може відігравати велику роль в умовах неінституціоналізованої більшості – приблизно як «Реформи заради майбутнього» в Раді шостого скликання. Ця група, цілком і повністю підконтрольна партії влади, може стати справжнім магнітом для майбутніх «тушок» – тим більше, що перші з них встигли з’явитись навіть до початку роботи нового скликання.