Богдан Буткевич журналіст Тижня

Розігрів двигунів. Чи можлива польсько-українська співпраця в галузі будівництва вертольотів?

Світ
25 Листопада 2016, 14:33

 «То була б зовсім нова конструкція, але створена на основі потенціалу окремих країн, — наголосив міністр національної оборони Польщі, говорячи про можливість виробництва польсько-українського вертольота для армії. — У цій справі вже тривають переговори. Адже польська армія потребує гелікоптерів. Особливо зважаючи на те, що відбувається на сході Польщі, що відбувається на східному фланзі НАТО». А також додав, що ніщо не стоїть на заваді, аби «Польща й Україна стали разом випускати центральноєвропейський гелікоптер». «Відомо, що українці мають дуже хороші двигуни, що виробляються на «Мотор Січі», — сказав Мацеревич. — Ми, своєю чергою, маємо можливість випускати складові: оболонки і так далі. …Є різні можливості, і вони, разом узяті, можуть дати дуже цікавий продукт як для польських, так і для інших країн Центральної Європи».

Досить сміливі та оптимістичні заяви. Щоправда, з українського боку жодних офіційних коментарів у відповідь так і не було. Не палають бажанням спілкуватися на цю тему посадовці нашого Міністерства оборони та представники підприємства «Мотор Січ». До того ж сам пан Мацеревич має вельми неоднозначну репутацію в Польщі. Саме його називають одним із головних призвідників скандалу між Францією та Польщею, пов’язаного з рішенням польського уряду відмовитися від домовленостей про купівлю 50 вертольотів Caracal виробництва компанії Airbus на суму $3,5 млрд. Нещодавно президент Франції Франсуа Олланд навіть скасував поїздку до Польщі на знак протесту. А генеральний директор Airbus Group Том Ендерс заявив: «Жоден державний замовник ніколи так не поводився з нами, як цей уряд. Спірні й суперечливі заяви польської влади, поки тривали закупівельні процедури, створили враження безпрецедентної плутанини. …Польський уряд грюкнув дверима перед нашим носом. Беремо це до уваги».

Читайте також: Чи загрожує армії патронний голод

Та хай там як, а заява міністра оборони — серйозний сигнал. Тим більше що є плани співпраці й в інших царинах. Наприклад, ідея кооперації заводу «Антонов» із польськими компаніями, зокрема з PZL Mielec, PZL Świdnik та Airbus Helicopters. За інформацією Defence Express, окрім цивільних літаків Ан-148 та Ан-158 український концерн «Укроборонпром» запропонував новий проект морського патрульного літака Aн-148-300MP. Він має бути оснащений сучасним комплексом ідентифікації та обробки інформації про надводні цілі, радари та інші системи від польських виробників, таких як PIT-RADWAR або PCO. Два літаки мають бути створені для потреб України, а два — Польщі. Це відкрило б шлях до продажу морських літаків третім країнам.

Однак тут виникає дуже велика проблема — бідність українського оборонного бюджету. Тобто ЗСУ просто не зможуть дозволити собі серійне виробництво для власних потреб. Та й немає відповідних виробничих потужностей. Передовсім ідеться про електроніку й власне обшивку. Тому донедавна МО займалося хіба що модернізацією радянських вертольотів Мі-2, Мі-8 та Мі-24, які становлять левову частку всіх гвинтокрилів у ЗСУ. Ніякої концепції реального розвитку цього виду озброєнь у нас і досі немає.

Однак ми маємо потужну ремонтну базу саме для вертольотів. Наприклад, в Україні виробляють один із дуже поширених двигунів ТВЗ-117, які використовують на багатьох модифікаціях радянських гвинтокрилів. ВАТ «Мотор Січ» випускає вертолітні двигуни Д-136, що встановлені на вертольотах Мі-26, а також на модернізованих варіантах Мі-24. При цьому радянські вертольоти Мі-24/35 досі перебувають на озброєнні в понад 30 країнах світу. Тобто ринок для ремонтних робіт
чималий. Хоча, зрозуміло, з нами тут жорстко конкурують росіяни. Так було і до війни, а зараз годі й казати.

Тому від самого початку питання нової техніки — це радше питання імпорту на замовлення інших країн. Ринок справді є, але пробитися на нього буде досить складно. Адже, як свідчить історія з Airbus, на ньому діють дуже жорсткі правила.

Читайте також: Зміцнення позицій

Але, мабуть, головне в питанні перспективи співпраці з Польщею — довіра члена НАТО до країни, яка і далі використовує майже однакове з Росією озброєння і в якій на чолі головного претендента на співпрацю — компанії «Мотор Січ» — стоїть людина, яку не раз звинувачували в подальшій кооперації з агресором. Мова про В’ячеслава Богуслаєва. Та й у виробництві двигунів, які традиційно випускає «Мотор Січ», постійно використовуються складові з Росії: лопаті до вертольотів, авіаційний алюміній, жаростійка легована сталь тощо. І в поляків виникає запитання: а наскільки безпечно мати справу з таким підприємством? Тому заяви пана Мацеревича — це поки що декларації про наміри, а не реальні плани співпраці, як твердять опитані Тижнем експерти.

Ще однією дуже серйозною проблемою є досі різні системи сертифікації військової продукції в Україні та Польщі. Адже наш західний сусід, нагадаємо, — член НАТО. З відповідними сертифікатами. Наприклад, від Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), що є аж ніяк не в усіх бортів, які виробляє той самий завод «Антонов».

Однак слід зазначити, що останнім часом «Мотор Січ» таки справді націлилася на співпрацю саме з поляками. Компанія з 2014-го веде пошук партнерів у цій країні. За словами джерел Тижня в компанії, вже зараз ідеться про чималі замовлення на модернізацію польських вертольотів W-3 Sokół, Mi-2, Mi-8, Mi-17 i Mi-24. А саме про встановлення нових двигунів, що дасть змогу збільшити потужність вказаних моделей.

Крім того, «Мотор Січ» нібито планує перенести частину свого виробництва для виконання замовлень, і не тільки польських, а й будь-яких європейських, до Польщі. До того ж кооперація з тамтешніми підприємствами полегшить отримання західних сертифікатів. За інформацією Defence Express, запорізький завод уже веде перемовини з польськими авіаційними інституціями ITWL та IL.

Щоправда, проблема в тому, що багато авіаційних підприємств в Україні входить до державного концерну «Укроборонпром». Тому кількість бюрократичних перепон дуже велика, що може завадити ефективній співпраці. Водночас, якщо почнеться процес приватизації військових підприємств, нехай і такий потрібний, це може вплинути на швидкість їхньої роботи та виконання замовлень. Уже зараз може йтися про закупівлю деяких важливих, передовсім електронних, компонентів для вертольотів та авіації загалом. Наприклад, експерти з Defence Express говорять про тепловізори PNL-3 Bielik разом з авіаційними шоломами THL-5NV. Тепловізори даватимуть українським пілотам та екіпажам вертольотів змогу вести нічне спостереження території з гострого кута без штучного освітлення. Тим більше що ще в січні 2014 року між PCO S.A. i компанією «АВІАКОН» у Конотопі було підписано довгостроковий конт­ракт, що передбачає поставки цього обладнання в Україну. Однак він так і не почав діяти.

Отже, як бачимо, на шляху до можливої військової кооперації України та Польщі у виробництві вертольотів, та й співпраці загалом, є чимало перепон. І враховуючи, наскільки громіздкою та нешвидкою у прийнятті рішень є нинішня українська державна машина, очікувати оперативності було б надто оптимістично.