Хашимітське Королівство Йорданія розташоване в самісінькому серці Близького Сходу. Здається, воно мало б загубитися, будучи тісно оточене сусідами з такими гучними іменами, як Саудівська Аравія, Сирія, Ірак та Ізраїль. Одначе в дійсності – на тлі нестабільності в Іраку і Сирії, кусючих цін в ОАЕ – стає чимдалі популярнішим серед мандрівників.
ДАЛІ ВІД КАРАВАННИХ ШЛЯХІВ
Воно й не дивно, адже маленькій державі, населення якої заледве перевищує 5 млн осіб, напрочуд пощастило. У давнину цю землю населяли набатейці, могутнє й непокірне плем’я, котре буквально вирубало свою столицю Петру в неприступних скелях. Її унікальні руїни зажили світової відомості, коли серед них зафільмували «Індіану Джонса і останній хрестовий похід» – третю стрічку пригодницької кінотетралогії. На південному заході Йорданії, на вузенькій смужці її території, що виходить до Червоного моря, розкинувся курорт Акаба – Мекка для дайверів з усіх куточків планети. А ще ж є Мертве море, побувати на якому мусить кожен, хто хоче зватися досвідченим мандрівником.
Та найголовнішою перевагою Йорданії є високий рівень сервісу в усьому, що стосується сфери туризму. Країну визнано найбільш цивілізованою і, так би мовити, озахідненою в арабському світі.
Більшість туристичних та бекпекерських (диких – Ред.) маршрутів пролягає вздовж західного кордону королівства: Амман – Мертве море – Петра – Акаба, тобто родючою долиною, де зосереджені основні дороги, найбільші міста й живе чималий відсоток йорданців. Та від’їдьте якихось 30 км на схід, і ви ніби перенесетесь до іншого світу. Ось тут уриваються шляхи, зникають звичні для цивілізованого ока поселення й починається Ваді-Рум – чи не найгарніша пустеля планети, що славиться неземними скелястими формами та… рожевим піском.
ДЖИП ЧАСУ
Ваді-Рум, відома також під назвою Місячної долини, унікальна своїми рудуватими, червоними й темно-бордовими гранітними скелями, котрі, мов бородавки, рясно вкривають тло піщаного краєвиду. Покручені бескеття, що островами виринають посеред моря піску, а також нереальний червонавий колір останнього створюють відчуття, ніби ти потрапив на іншу планету. Це не раз ставало у пригоді відомим режисерам Голлівуду. Що й казати: тут знімали епізоди для блокбастера «Трансформери» і майже весь фільм «Червона планета», де пустеля Ваді-Рум слугувала поверхнею Марса.
Подорож у глиб Місячної долини почалася в переповненому туристами й бекпекерами всіх мастей містечку Ваді-Муса – населеному пункті, найближчому до Петри. Затримуватися тут не виникає жодного бажання, адже йорданці, користуючись сусідством прадавнього міста, безсоромно оббирають мандрівників. Сім шкур луплять за всі товари й послуги – від звичайної банки «коли» до ночівлі в гостелі. Тож о шостій наступного ранку, після відвідин столиці славетних набатейців, довелося заскочити в «підстаркуватий» мікроавтобус, який за дві з половиною години домчав до невеликого бедуїнського поселення, що зветься, як і пустеля, Ваді-Рум.
Повз нас пролітали прості глиняні будівлі із тьмавими шибками, де-не-де виднілися великі шатра з козячих шкур, уздовж дороги мирно паслися цибаті верблюди, поміж яких іноді проїжджали позашляховики. Ні дерев, ні кущів, лиш зрідка на кремовому піску вигулькували колючки – чи не єдина їжа для всюдисущих кораблів пустелі. І зовсім поруч із селищем здіймалися багряно-руді гори.
Мікроавтобус зупинився біля приземкуватої одноповерхової будівлі. Біля входу на мене чекав Мохсен, високий худий бедуїн зі шляхетними рисами обличчя. В кімнаті панувала напівтемрява. У центрі стояв низький столик із довгоносим чай-
ником та келишками для гостей. Усі предмети побуту – кухонне начиння, меблі, прикраси – неначе потрапили сюди з якогось фільму про арабський світ початку ХХ століття. Що й казати про одяг мешканців: традиційні тюрбани, «арафатки» та довгі сорочки різнилися між собою хіба що кольором та мірою забрудненості. Йорданія як держава останніми роками зробила неабиякий поступ, одначе бедуїни лишилися незмінними. Як і Ваді-Рум, їхня долина…
Мохсен показав машину, на якій збирався відрядити зграйку бекпекерів у глиб пустелі. То був жовтавий пікап із написом Toyota. Але я, кажу чесно, таких тойот іще не бачив. «Land Cruiser, – гордо пояснив господар. – Найперша модель, 1947 року випуску». Мною безповоротно заволоділо відчуття, ніби я здійснив стрибок у часі назад.
БЕДУЇНИ
Упродовж століть пустелею Ваді-Рум пролягали караванні шляхи, що сполучали Месопотамію з Єгиптом, Аравію з Малою Азією та Європою. З Межиріччя на південь везли прянощі, текстиль, ароматичні масла, а з Африки доправляли чорношкірих рабів, золото, діаманти й слонову кістку. Довгий час торговельні маршрути контролювали набатейці. Доки їхнє царство не перетворилося на римську провінцію, воно було однією з найбагатших держав регіону. Значно пізніше прийшли бедуїни, які не полишають цієї землі й сьогодні.
Вони кочівники. Щось на кшталт циган арабського Сходу. У наш час ці люди пересіли з верблюдів на джипи, але природі своїй не зрадили. В сучасній Йорданії негусто поселень, де бедуїни мешкають постійно. Чимала частина їх і досі тиняється пустелею, ночуючи в ліпшому випадку в наметах, а зазвичай – під зорями просто неба.
У поселенні Ваді-Рум є кількасот їхніх родин, школа для хлопців, іще одна – для дівчат, кілька магазинів і штаб-квартира поліцейського патруля. Бедуїни не обробляють землі й не розводять ніякої худоби, окрім верблюдів. Селище Ваді-Рум – це своєрідний пропускний пункт для прибульців, яким кортить кілька днів поблукати справжньою пустелею.
Ми виїхали майже відразу, швидко віддаляючись від цивілізованих місць і прямуючи на схід у безбережні простори Ваді-Рум. Усе довкола складалось із трьох речей: рожевого піску, бурих скель та синього, аж до різання в очах, неба. Ні рослин, ні тварин, ні птахів…
Подекуди шлях перетинали вервечки кутастих верблюжих слідів. «Бедуїни», – коротко, але поважно каже Мохсен. А потім додає: «Це наша земля. Найкраща у світі».
НАЙКРАЩА СЕРЕД ПОДІБНИХ
Нарешті Toyota, переваливши через кілька паралельних дюн, зупинилась біля табору. Бівуак ховався поміж двох скелястих пагорбів, які захищали його від пустельних вітрів. Він складався з кількох наметів, покритих чорними ковдрами й розставлених літерою «П». Мохсен висадив нас, показав, хто де спатиме, і… залишив напризволяще. Уся пустеля була наша. Бедуїн почав неспішно копати яму, щоб зладнати вечерю (саме так, смажачи м’ясо в землі, тутешні кочівники віддавна готують собі їжу).
До чого ж узятися посеред пісків Ваді-Рум? Як себе розважити?
Я пробув там три дні. Щоразу вибирався на одну зі скель, що височіли над долиною, дивився на безмежжя пустелі, мріяв і просто насолоджувався життям. Коли обличчя починало пекти від насиченого піщинками вітру та шпаркого сонця, повертав до табору, де на мене чекали обід і чай по-бедуїнськи (цукор та заварку заливають холодною водою, після чого в спеціальному глечику варять на вогні).
Не хочу ідеалізувати Ваді-Рум. За останні три роки мені довелося блукати багатьма різними пустелями. Серед них Сечура на узбережжі Перу й Атакама на півночі Чилі, найсухіша пустеля Землі, й легендарна безкрая Сахара, й Наска. Одначе саме Ваді-Рум завдяки своїм сюрреалістичним ландшафтам полюбилася найдужче. Водночас припускаю, що на когось іншого ця місцина з неприродно рожевим піском може й не справити враження. Тож не шукайте шляхів у долину Ваді-Рум, якщо вам кортить просто відпочити. поплавайте, мов корок, у Мертвому морі, попірнайте серед барвистих риб у лагунах Червоного, скуштуйте справжній верблюжий мансаф абощо. Але якщо ви раптом запрагнете цілковитого безлюддя, непорушного спокою й умиротворення, якщо вирішите побути наодинці з усесвітом, заснути під небом, яке аж шумить від небаченого сонмища зір, посидіти край вогнища, розкошланого пустельним вітром, відчуваючи, як пісок поволі віддає тепло темряві ночі, й послухати оповіді старих бедуїнів, то Ваді-Рум – це саме те місце, куди вам конче слід завітати.
Штаб Лоуренса Аравійського
«Божественним простором» назвав Ваді-Рум знаменитий розвідник Томас Едвард Лоуренс, більш відомий як Лоуренс Аравійський. Він вершив свої подвиги під час Першої світової війни саме в цих пісках
і скелях. Бувши серед організаторів повстання арабів проти Османської імперії, керував операцією, в результаті якої об’єднані арабсько-британські сили 1918 року відбили в турків Дамаск. Живучи серед бедуїнів у наметі, сер Томас одягався в бурнус так само, як вони.
Мансаф
Бедуїнська страва мансаф робиться з рису та м’яса, найчастіше баранини або верблюжатини, іноді телятини. Варять її в соусі з ферментованого йогурту, подають із мигдалем, кедровими горіхами й зеленню. Мансаф у Йорданії готують в особливих випадках: відзначаючи релігійні свята, весілля й народження, або ж на честь гостей.
Варто побачити
Акаба – курорт на Червоному морі. Увесь рік сонце. Сюди з’їжджаються дайвери з усіх куточків планети. Для аматорів археології: на околицях міста є поселення віком 5,5 тис. років.
Мертве море за 50 км від Аммана, столиці Йорданії. Купання в ньому справляє потужний лікувальний ефект під час багатьох захворювань.
Петра – вирубана в скелях столиця давньої держави набатеїв. Шедевр архітектури та інженерії, ввійшла до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Наскельні малюнки доісторичних жителів пустелі: верблюди, вершники на конях, воїни. Більшість із цих артефактів іще недостатньо вивчена.
Мандрівникові на замітку
Зменшити витрати на дзвінки в роумінгу можна, скориставшись послугою TravelSiM, яка працює в 187 країнах. Вартість вихідних дзвінків із Йорданії – від $0,69 за хвилину. Новий внутрішньомережний тариф (для клубу користувачів ТревелСімки) дає змогу спілкуватися по $0,29 за хвилину між абонентами мережі TravelSіm у 74 країнах. Водночас немає абонплати й плати за з’єднання. Мінімальний стартпакет (із $5 на рахунку) обійдеться в $14. Пункти продажу є в усіх областях України.