Діючі особи міхомайдану:
- Самозакоханий «вічний ліволюціонер» Міхо – популіст, якого ще Україна не бачила, готовий ради себе любимого обіцяти все, чого забажають революційні маси доморощених «корисних ідіотів» Путіна. Готовий нести відверту неправду і здавати найближчих поплічників, як це сталося з «провокаторами з Жовтневого палацу».
- Українські борцуни за переділ влади: а) індивідуали-«патріоти» з сумнівним бек-граундом типу семенченків, соболевих, борцунов з корупціей типу лещенків, з квартирами за 7,5 млн. грн; в) колективні претенденти на переділ владного пирога – «Батьківщина», «Самопоміч»; г) політики-невдахи – Гриценко, Томенко, Доній тощо, яким кортить повернутися у велику політику.
- «Народні маси» з «кисілем» в голові, тобто з промитими Д.Кіселевим мізками, так звані «корисні ідіоти» Путіна.
- Путінський кремль зі своїми агентами медведчуками, фінансистами курченками, пропагандистами кіселевими та фінансовані ними масмедійні філії в Україні.
- Співчуваюча Путіну та його фактичному союзнику Міхо «п’ята колона» в Україні: регіонали всіх мастей на чолі з опоблоком, комуністи, сепаратисти, що не втратили надію стати «вольними новоросами» тощо.
«Патріотичних» борцунов за переділ української влади (категорія 2) об’єднує палка любов перш за все до себе, а вже потім до України. При чому за принципом «на злодії шапка горить» голосніш за всіх кричать про корупцію саме ті, хто найбільше в ній забруднився. Хіба гроші Курченка на антиукраїнську авантюру Міхо не корупція? А пентхауз у 200 кв.м у центрі Києва затятого «антикорупціонера» Лещенка не є відвертою демонстрацією злочинного збагачення? Міхо, лещенки та їх послідовники так ненавидять корупцію (в якій активно беруть участь), що заради перемоги над нею готові розвалити Україну. Нагадують дурня, який, щоб знищити тарганів підпалив власну хату.
Нічого нового. Традиційна для України «війна всіх проти всіх» за участю відомої української жаби. Як писав І.Мазепа 300 р. тому «самі себе звоювали». А чи не те ж саме було на початку ХХ ст.? «Тенденція, однако», – сказав би чукча з відомого анекдоту. Традиційні українські граблі.
І хто ж з перелічених учасників міхомайдану дійсно борець за оновлену Україну? Питання риторичне. Скоріше навпаки – вони воюють проти головного завоювання Майдану – української України, державні устої якої міхомайдан розхитує на радість Путіну як тільки може. Отже, з часів Януковича антимайдан не змінив своєї дислокації – все той же Маріїнський парк, хіба, що лідер та масовка змінилися.
Читайте також: Зберегти владу
Так, українська держава слабка, хвора на корупцію, зі слабкою і нечисленною національною елітою. Але її слід усіляко підтримувати і лікувати, а не розвалювати, правдами і неправдами дискредитуючи усі державні інституції – поліцію, уряд, парламент, президента.
Причому усі ці «ліволюціонери» Міхо та їх прибічники і куратори, у тому числі і з Москви, так заклювали і заплювали постмайданну Україну та її державу, що українські «батьки нації», громадські авторитети, мас-медіа вже бояться й сказати, щось позитивне про українське сьогодення. Лише суцільні плачі про повальне животіння та катастрофічне зубожіння українців. Важко заперечувати масове «животіння» наших громадян, 40% яких огрядні і мають надлишкову вагу, а кожен четвертий страждає на ожиріння. Однак цей беззаперечний факт та незчисленна кількість недешевих автомобілів на вулицях міст і сіл країни якось не узгоджуються з лементом про масове недоїдання та зубожіння українців.
Дійсно, проблем у нас багато, але справи, як українців переконують їхні недруги, не такі безнадійні. Однак вони можуть стати такими, якщо ми й надалі будемо вестися на ворожу пропаганду, а не думати власною головою.
Якщо на заклик Саакашвілі вчергове скинемо Президента – кого поставимо: Юлю, Надю, Ляшка чи революційного Міхо? Останній в принципі найближчими роками не може балотуватися у президенти України, бо для цього за конституцією треба проживати в країні не менше 5 років.
Українці не можуть дозволити собі черговий Майдан, бо продемонструємо світу, що крім як скидати нами ж обраних президентів ми ні на що конструктивне не здатні. Якщо вчергове розвалиться держава, то знову повернеться «старший брат» чи його маріонетки. Що тоді станеться з Україною знаємо з історії попередніх приходів росіян: початок ХVIII ст. – вирізано Меншиковим Батурин, знищено козацтво; поч. ХХ ст. – розстріли Муравйовим киян за вишиванки та українську мову; середина ХХ – голодомори, масові розстріли, мільйони репресованих, депортації галичан до Сибіру. Чи хтось має надію, що сучасна шовіністична путінська Росія з тотальною ненавистю до «хахлов» буде до них гуманнішою? Народ, який не робить висновків з власної історії приречений на повторення її найкривавіших сторінок.
Що б сталося з українцем, якого запросили до Грузії, а він почав би хаяти і розвалювати грузинську державність? Правильно – його б вигнали або посадили. А нам вже кілька місяців плюють межі очі, а ми кажемо «божа роса». Така вона українська гостинність та толерантність, аж до ганебної втрати елементарної самоповаги та поваги до своєї країни.
То чи довго будемо терпіти іноземних гастролерів і наших «корисних ідіотів» з міхомайдану? Сподіваюсь ні, судячи з масового пиття кави на Майдані в підтримку української державності, як головного завоювання Євромайдану.
Особливо тішить, що кількатисячний майдан складався переважно з молоді. Він самоорганізувався знизу на заклик ветеранів АТО, через соціальні мережі, а не з ініціативи президентської адміністрації. Нагадаю, що на міхомайдан відверто звозили «туристів-заробітчан» з різних регіонів на отримані з Москви гроші Курченка.
Здивувала відсутність журналістів на акції й нечисленні, глухі відгуки про неї на радіо та ТВ. Помічено лише тенденційний 24 канал і жодного об’єктивного. Журналіст згаданого каналу оприлюднив відверту неправду, нарахувавши на кава-майдані усього 200-300 людей. Маю власну, перевірену роками методику визначення чисельності мітингуючих. На мою думку, на кава-майдані 24.12.2017 о 13-00 одночасно були присутні 2-3 тисячі людей. Це без врахування постійної зміни контингенту через періодичний дощ.
Читайте також: Привид дракона
Проігнорувавши кава-майдан наші журналісти днюють і ночують на міхомайдані, зробивши з самозакоханого Міхо справжню суперзірку українських мас-медіа. «Случайность? Не думаю». Чому наші державні канали ігнорують справжній Майдан, а обслуговують антимайдан під Верховною Радою? І за що ми їх фінансуємо? Чи лише за «розкрутку» антиукраїнського міхомайдану та його лідера, що руйнує українську державу?
Особлива подяка організаторам акції «Кава на Хрещатику» і побажання від киян зробити його сталою традицією на благо України.
Зустрінемося на Майдані з кавою.