Церемонія інавгурації нового президента для американських спецслужб та органів безпеки — це завжди неабиякий виклик, однак цьогоріч, зокрема після подій 6 січня, це завдання не порівняти з попередніми. 25 тис. солдатів Національної гвардії патрулюють центр Вашингтона. Це більше, ніж американський контингент в Афганістані. Безпекові заходи, до яких вдаються в ці дні в американській столиці, — це ще й меседж для світу: Сполучені Штати увійшли в зону турбулентності. «Це, без сумніву, найгірше, що ми мали з часів Громадянської війни», — зазначив у коментарі CNN американський історик, професор Принстонського університету Шон Віленц.
Однак і він, й інші експерти відкидають можливість схожого протистояння, що відбулося між американцями 150 років тому, хоча рівень ескалації в суспільстві країни надзвичайно зріс. «Тероризм можливий, оскільки чимало людей стали радикалізованішими», — зауважив Петр Нойманн, німецький журналіст і професор Kings College London у коментарі німецькому телеканалу ARD. Він уже давно досліджує терористичні рухи. За різними підрахунками, щонайменше 1–2 млн американців залучені до конспірологічного руху QAnon. Представники цього руху визнають Дональда Трампа рятівником світу від влади міліардерів-педофілів. Серед тих, хто вривався до Капітолію 6 січня, прихильників QAnon було чи не найбільше. На думку Нойманна, якщо ми говоримо, що 1% із них може бути агресивно налаштований і небезпечний, то йдеться про 10–20 тис. осіб. «Ці люди добре озброєні, вони були чи є активними учасниками народних дружин у своїх штатах», — додав він. До того ж це також можуть бути люди, які добре вишколені й уже служили в поліції чи війську. Власне, у день інавгурації з’явилося повідомлення про те, що 12 військовослужбовців Національної гвардії відсторонили від роботи через радикальні висловлювання в соцмережах щодо політиків. Один із них у своєму пості також висловлював підтримку Дональду Трампу.
Читайте також: Що чекає на Америку після Трампа
Упродовж останніх тижнів можна почути чимало новин про те, що американські спецслужби надто мало уваги приділяли боротьбі з праворадикальними рухами. Боротьба із внутрішнім тероризмом стане чи не найбільшим викликом нової Адміністрації. Також вона цілком може вплинути на іншу політику нового уряду. Торік гучна справа щодо неонацистів у німецькому Бундесвері коштувала голові німецької розвідки Крістофу Ґрамму посади. Ця тема може стати спільною для німецького й американського урядів, а також спричинити нові зауваження щодо праворадикалів у лавах військ інших країн, зокрема України. Нещодавня стаття в американському тижневику Time про те, що «полк «Азов» за допомогою інтернет-пропаганди підживив глобальну мережу ненависті», звучить доволі маніпулятивно. Не те щоби проблема в Україні була зовсім відсутня, але «Азов» і «глобальна мережа ненависті» — це твердження з різних полюсів. Проблема таких тверджень іще й у тому, що вони підсилюють кремлівський міф про українських нацистів, а Києву допомога від нової американської Адміністрації буде дуже потрібною.
Джо Байден і ті, кого він обрав для роботи на зовнішньополітичному напрямі, знають і розуміють Україну. Днями стало відомо, що до Вікторію Нуланд номінують на посаду заступниці держсекретаря США, а політикою щодо Росії в Держдепартаменті опікуватиметься колишня розвідниця Андреа Кендалл-Тейлор. Нуланд однією з перших відвідала Євромайдан у 2013-му, за що потім стала «зіркою» російської пропаганди. Кендалл-Тейлор доволі жорстка у своїх висловлюваннях щодо Путіна, однак яким буде її підхід до вибудовування політики з Кремлем, поки що сказати складно. Росії та США у найближчі тижні доведеться провадити напружені переговори, і їхньою темою буде не лише доля Алєксєя Навального, а й відновлення угоди про контроль над озброєннями Договору СНО-3 («Новий START»). Тема є нагальною, тому найближчим часом уже можна буде оцінити ці кроки. Однак чи не найголовнішим стане те, що наступний американський президент не буде одержимий хибними судженнями про відносини з Києвом і бажання української влади. Чи не найбільшою проблемою у відносинах США й України останніх років були конспірологічні твердження в голові Дональда Трампа про те, що це Україна прагнула його поразки на виборах. Тому значною мірою те, на якому рівні вдасться розбудувати відносини Києва й Вашингтона за нового господаря Білого дому, залежить і від нас. Україна також нещодавно отримала агреман на призначення нового посла у Вашингтоні. Ним стане ексміністерка фінансів Оксана Маркарова. Деяких професійних дипломатів таке призначення здивувало, оскільки Маркарова не має професійного досвіду в цій сфері. Однак такий у певному сенсі нестандартний хід може мати й хороше іміджеве значення для Києва.
Читайте також: Дев'ять кроків Байдена
Риторика Джо Байдена, його звернення до свого народу звучать дуже примирливо. Ключовий меседж нового президента США такий: треба зцілити Америку. Зцілити буквально від коронавірусної хвороби й від ненависті одне до одного. «Нам треба завершити цю негромадянську війну, яка ставить червоних супроти синіх, селян проти містян, а консерваторів проти лібералів», — сказав у своїй інавгураційній промові 46-й американський президент Джо Байден. І це не єдиний заклик до примирення. Боротьба з COVID-19 справді могла би стати хорошим прикладом для цього. Напередодні інавгурації разом із віцепрезиденткою Камалою Гарріс він узяв участь у церемонії з ушанування жертв коронавірусної хвороби — понад 400 тис. американських громадян померли від цієї недуги офіційно. Це більше, а ніж кількість американських жертв у Другій світовій війні. І про це Джо Байден також згадав у промові. Однак попередні опитування показують, що пандемія роз’єднує американців на відміну від громадян в інших економічно успішних країнах. Згідно з опитуванням Pew Research, лише по 18% американців у протилежних політичних таборах уважають, що їхня країна стала об’єднанішою, аніж до початку пандемії. Тож поза темою подолання хвороби Джо Байдену доведеться шукати нові способи об’єднати свою країну.
Читайте також: Солідарність — найкраща оборона
Останнє звернення Дональда Трампа, яке він оприлюднив 19 січня, було мало схожим на попередні. Він чи не вперше оголосив, що «молиться за успіх нової Адміністрації», однак упродовж 20 хвилин так і не згадав прізвища нового лідера США. До того ж він буде одним із п’яти американських президентів, хто не з’явиться на церемонії інавгурації свого наступника, а у промові не забув наголосити, що «наш рух лише розпочинається». Це свідчить про єдине: Дональд Трамп не здається. Не здаються й ті, хто перебуває по інший бік політичного рингу у США. Слухання щодо імпічменту Дональда Трампа триватимуть у Сенаті вже й після того, як він покине Овальний кабінет. 19 січня Мітч Макконел у своїй вочевидь останній промові у якості лідера республіканської більшості в Сенаті заявив, що натовп 6 січня спровокував президент та інші впливові люди. З огляду на те що демократам у Сенаті треба ще 17 голосів від представників Республіканської партії, щоб оголосити імпічмент Дональду Трампу, такі потужні слова з боку Макконела можуть мати ключове значення.
21 січня американці прокинуться з новим президентом, але точно не в новій країні. Уперше за понад 200 років Америка входить у зону потужної турбулентності. Найгірше в цьому те, що решта світу перебуває з нею в тому самому літаку.