«Значить, так, — сказав Вася Пупкін, відомий політолог із Facebook. — Україні кранти. України, вважай, більше немає. У неї тепер президентом буде клоун». — «Та-а-к, — погодився Коля Тютькін, заслужений політконсультант «Одноклассников», — просрали Майдан. Як тепер їм із Європою співпрацювати? Уяви собі: приїжджає клоун із візитом до Макрона. Або до Анґели. І давай, як зазвичай, блазнювати: кривлятися, жартувати не по ділу». «Я вам так скажу, — вступив у дискусію Ваня Цицкін, найвідоміший аналітик шостого під’їзду будинку номер три в Бірюльово, — хай там хто переможе, Україні моєї підтримки більше не бачити, як своїх вух». Усі стрепенулися і, поправивши на грудях георгіївські стрічки, засмучені, вирушили в супермаркет по бухло.
Читайте також: Вийти з туману
Тим часом Росія вирувала. Якби зараз країною прокотилося цунамі, вона не помітила б. Вибори в Україні закрили собою всі дірки російської політики. Підвищення цін на ЖКП, закон про відповідальність за неповагу до влади, закриття шкіл і лікарень, двадцять п’ятий термін Путіна — усе це повисло маленькими рюшами на головній російській проблемі: хто стане президентом України? Федеральні телеканали, облишивши всі справи, взялися наввипередки рубати правду-матку про вибори. «Мало хто вірить, що підрахунок голосів буде чесним, адже сама виборча кампанія стала найбруднішою в історії України, а порушення ще до голосування були такі грубі, що незрозуміло, як можна визнати результати таких виборів», — ридає в ефірі телеканалу «Россия-1» Дмітрій Кісєльов. Утім, давайте його заспокоїмо — нагадаємо, що в Держдумі вже лежить проект рішення про невизнання українських виборів. Тож Кісєльов може трохи розслабитися. Але як тут розслабишся, якщо в сусідів беззаконня?
«Крім того, що мільйони українців, які поїхали на заробітки до Росії, позбавлені права голосу, то ще й увесь склад Центральної виборчої комісії особисто підібраний і підгодований Порошенком так, щоб незалежно від результатів зберегти владу». Ой, та не поспішайте ще реготати. Це ще не все. А чи ви бачили, шановні виборці, натовські пушки? Ні? А вони були. «Українські вибори пройшли під прицілом натовських гармат», — захлинається жахом той самий телеканал. Але спокійно, дорогі українці, ще рано посипати голову попелом і мучитися від почуття провини. Не такі вже ви й винуваті. «Це Європа спокусила країну, напустивши рожевого туману, давши надію і навіть гарантії мирного переходу влади у 2014 році, а потім холоднокровно кинула українців розбиратися зі своїми націоналістами, з корумпованим Порошенком і громадянською війною на Сході», — сказав Кісєльов. І, мабуть, заплакав, хоча цього й не показали.
Тож якщо раптом якісь проблеми — усі питання до Європи. «Можна скільки завгодно лаяти Америку, мовляв, вона підігріла держпереворот, але Європа куди дивилася?» — обурюється одна з аналітичних програм федерального ТБ. Російські телепропагандисти це, до речі, знають і самі, без нагадувань, давно вже валом повалили в Європу шукати відповідь на одне питання: куди ти, Європо, дивилася? Краще з цим питанням звертатися до ненависної Європи з терас власних вілл в Італії, придбаних на скромну журналістську зарплату. Як, наприклад, Владімір Соловйов, один із головних пропагандистів, чиї вілли повсякчас випадково виявляють допитливі журналісти. У неділю в його ток-шоу, присвяченому українським виборам (а чому ж іще? Хіба в Росії є інші проблеми?), всі учасники ридали хором, мов найняті плакальники. А Курґінян, відомий страждалець землі російської, взагалі мало не порвав на собі гамівну сорочку, безперестанку волаючи: «Вибори показали, що української нації, на жаль, немає!». Він так бився в істериці, що інший учасник, відомий державник Затулін, навіть запропонував йому свою гамівну сорочку, але санітари вчасно втрутилися, а то могло б закінчитися масовим суїцидом.
Читайте також: «Убивайте всіх — Господь своїх упізнає!»
А Пупкін, Тютькін і Цицкін уже далеко після опівночі все поминали Україну. Вже була майже порожня третя пляшка «Путінки», і співчуття до сусідньої країни наростало обернено пропорційно кількості божественного напою. «Була б моя воля, — чавкав плавленим сирком Пупкін, — гнав би я поганою мітлою з України всіх корупціонерів». «Діло кажеш, Пуп, — підтримав друга Тютькін, — жити не дають. Ось де сидять». І Тютькін різонув ребром долоні по кадику, випадково зачепив ліктем Цицкіна, який давно заснув. «Життя немає, — з удаваною жвавістю підтвердив розбуджений Цицкін. — У мене все життя шкереберть через вашого Обаму». «Обама давно відійшов від справ», — нагадав Пупкін, намагаючись зробити шапочку з фольги від плавленого сирка. «Усе одно життя шкереберть», — остаточно прокинувся Цицкін. «Та сама фігня, — погодився Тютькін. — Щоправда, я на Brexit грішу». Друзі помовчали. «А пішли комусь морду натовчемо», — раптом запропонував Пупкін. «Чудова думка. Але кому, наприклад?» — оживилися приятелі. «Я думаю, до Вашингтона треба їхати — там головне зло». «Далеко, — заперечив Цицкін. — Може, на Донбас? Там наших кривдять. Та й гроші в мене закінчилися».
Читайте також: Шагренева шкіра російського лібералізму
Друзі натягли шапочки з фольги, ще раз поправили георгіївські стрічки на грудях і, обійнявшись, рушили шукати, де беруть добровольцями на справедливу війну в сусідній країні. Лишалася одна проблема — як бути з телевізором? Лишати його ніяк не можна — друзі все ще надіялися дізнатися долю розіп’ятого хлопчика і, якщо треба, знайти місце його розп’яття, зняти з дошки оголошень і увійти в історію. В Україні російські федеральні канали не показують, вони це знали й дуже ображалися на Обаму, який усе те затіяв. А решта Росії ображалася на всіх українців одразу, тому що ті ніяк не хотіли ні слухати, ні слухатися. Невдячні сусіди не могли збагнути, що Росія знає, як жити далі Україні, якого президента вибирати, якою мовою говорити, як не допустити ще одного Майдану та як, навпаки, неодмінно влаштувати другий Майдан, щоб прогнати таку набридлу всім нам, громадянам Росії, українську владу. Тим часом Путін пішов на двадцять шостий термін, але країна, як завжди, цього не помітила.