Той факт, що з 1 січня Україна припинила транзит російського газу через свою територію, змушує європейців активніше взятися до справи диверсифікації своїх енергетичних джерел. Найбільше обурюються з нової ситуації друзі Кремля: словацький та угорський лідери – Роберт Фіцо та Віктор Орбан. Західна преса натомість констатує «дипломатичну кризу», оскільки держави-члени ЄС надто повільно відзвичаюються від російських газових поставок.
Хоча Київ не раз попереджав, що не продовжуватиме угоду з «Газпромом» щойно її термін вийде, у Брюсселі не поспішали передивлятися план про відмову від закупок російського газу. Європейська Комісія запланувала припинити купувати російський газ з 2027 року, щоб не ускладнювати собі економічне життя. «Санкції замислені так, щоб вони більше шкодили російській економіці, ніж західній», – люблять повторювати адепти повільної відмови від російських викопних енергетичних джерел. Тим часом прибутки з продажу газу та нафти дають можливість Москві фінансувати війну. Станом на вересень 2024 року, Росія все ще становить 19 % всього імпорту газу в ЄС (38 мільярдів кубометрів на рік).
З 1 січня «Газпром» починає зазнавати нових збитків, можливо, найсуттєвіших за останні чверть століття. Згідно з оцінками економістів, відмова України від транзиту газу позбавить агресора прибутку на суму 6-6,5 мільярдів доларів США на рік. Це — суттєвий показник, якщо зважати, що донедавна приблизно третина російського газу надходила європейцям по українських газогонах. Цей експорт, як нагадує Le Monde, складає «трохи більше 14 мільярдів кубометрів на рік». З 2022 року найбільше газу через український трубопровід діставали Австрія та Словаччина. Газопровід також обслуговував Чехію, Угорщину, Італію та Словенію. Німецька економіка також сильно залежить від російського газу.
Ситуація демонструє, наскільки європейським державам бракує спільної енергетичної політики. Якщо Франція більш-менш збалансувала свою енергетичну безпеку за рахунок ядерної енергетики, Австрія, Угорщина та Словаччина довгі роки відмовлялись вбачати небезпеку в тому, що левова доля енергетичних проблем держав перекривається виключно російським газом. Угорці та словаки й нині сподіваються сепаратно домовлятись з Москвою, нехтуючи спільним європейським інтересом.
Усвідомлення цього колективного безпекового інтересу народжується в муках. Розбратом, не вперше і не вдруге в історії, користується РФ. Газові гроші давно стали для росіян джерелом тиску на європейців та механізмом підкупу еліт. Демонстративним порядком Росія вже перекрила поставки газу до Молдови, яка змушена була проголосити надзвичайний стан. Світова преса сухо констатує цей зовсім несвятковий факт, а також скупо визнає, що дивно було б чекати дива.
Криза промальовувалася не один рік і склалася зовсім не на рівному місці. Те, що європейці виявились не готовими до неї, вкотре підштовхує до висновку, що Москва веде війну не лише проти України і не тільки збройно. Не помічати відвертих ворожих кроків до себе зовсім не означає бути в безпеці.
«Хоча ЄС вже кілька років намагається зменшити свою потребу в російському газі, тривала залежність кількох країн – на чолі з Угорщиною та Словаччиною – призвела до гарячкового пошуку рішення впродовж останніх кількох місяців, – пише французький часопис La Croix. – Одна з ідей, що обговорювалися: Європейський Союз і Україна могли б домовитися про постачання газу з Азербайджану».
Сумніви в перспективах такої заміни не раз публічно висловив український експерт з питань енергетики Михайло Гончар. На його думку, це був би не азербайджанський, а російський газ, оскільки Баку не видобуває достатньої кількості. До того ж, між Азербайджаном та Україною немає прямого трубопроводу.
Натомість скраплений газ, що не потрапив під санкції, залишається для Москви й надалі надійним ресурсом поповнення бюджету. «СПГ змушує європейців усвідомити певне своє лицемірство», – зазначив в одному з інтерв’ю Фук-Вінь Нгуєн, керівник енергетичного центру в Інституті Жака Делора. Зокрема, у Франції концерн TotalEnergies не перервав свої довгострокові контракти з російським «Новатеком». Станом на сьогодні, Росія залишається другим за обсягами постачальником газу до ЄС (першим є Норвегія, третім — США). Три роки тому, напередодні повномасштабної війни, РФ перекривала 45 % європейського ринку, нині — лише 19 %. Зменшення закупівель доводять, що політична воля здатна вносити суттєві корективи. Те, що залежність зберігається високою, демонструє, що воля ця зовсім не є ані достатньою, ані монолітною.
Словаччина та Угорщина вже кілька тижнів намагаються змусити Україну скасувати своє рішення про зупинку транзиту російського газу. Віктор Орбан та Роберт Фіцо лобіюють скасування європейських санкцій проти Росії в ім’я своїх національних інтересів. Цими днями словацький прем’єр договорився до того, що звинуватив Україну в «заподіянні шкоди Європейскому Союзу». Поведінка Фіцо дратує інших членів Євросоюзу. Зокрема, чеський міністр закордонних справ Ян Ліпавський так прокоментував недавню зустріч Фіцо з Путіним: «Чехія вжила заходів для зменшення своєї енергетичної залежності, щоб не плазувати перед вбивцею».
Словаччина та Угорщина сподіваються переконати Брюссель натиснути на Україну з метою продовження контракту. Європейська комісія поки що не поспішає дослухатися, але ситуація далека від ідеальної.
«Повністю поклавши край газовій співпраці з Москвою, Україна не лише вийшла з парадоксу спільного контракту з державною, яка пішла на неї війною, – робить висновок французький часопис Le Monde. – Вона також підсвітила зволікання та суперечності між європейцями, частина з яких тільки й мріє, щоб знову відкрити російські газові вентелі, щойно буде встановлено режим припинення вогню. Настав час привести дії у відповідність до слів. Якщо ми хочемо припинити війну Росії проти України, треба повністю позбавити її прибутку від продажів газу».