Війна в Україні змушує західних партнерів ретельно дослідити, наскільки їхні спецслужби інфільтровані російськими агентами з часів завершення Другої світової війни. Помічним документом став, зокрема, архів перебіжчика, колишнього керівника архівів КДБ Василя Мітрохіна, що був переданий британцям. Завдяки цим документам, французи, які довгий час пишалися герметичністю своєї розвідки, дізналися багато цікавого й трагічного.
Цими днями впливовий щоденний часопис Le Monde оприлюднив розслідування щодо діяльності лише одного з завербованих російських агентів, П’єра Шайо. Згідно з висновками статті, впродовж 1950-х років він здав Москві 15 французьких розвідників, а також, з великою імовірністю, 11 американських, 3 британських, одного шведського та ще 76 французьких агентів, котрі збирали інформацію про СРСР.
Le Monde пише, що П’єра Шайо, як не банально це лунає, до зради французьких інтересів спокусила жінка. Вірогідно, справжнє ім’я її – Валентина Юкум, проте за радянськими архівами вона проходить як Ядвіга Вільґемовна Тоус, «агент КДБ естонського походження, перекладач радянської військової адміністрації». Вони познайомилися в ще зруйнованому Берліні у 1945-му та залишились разом, допоки смерть їх не розлучила. «Лідія Тоуз, справжнє ім’я якої Валентина Юкум, померла 7 жовтня 1999 року в Парижі, а П’єр Шайо – 13 квітня 2007 року в Туарі, департамент Де-Севр», – повідомляє Le Monde.
«На суто приватному рівні пан Шайо справляв враження чоловіка з досить слабким характером, який повністю перебував під впливом старшої за нього жінки, яка вирішила покласти край життю, яке до цього [рішення про шлюб — ред.] було досить бурхливим», – свідчать колеги зрадника.
Обсяг даних, що ця пара закоханих агентів передала Москві, вражає своїми обсягами. «Через три роки після того, як він погодився працювати на Москву, П’єр Шайо передав «велику кількість цінних документів». На підставі його свідчень були арештовані та страчені французькі розвідники», – констатує медіа.
Як так сталося, що у високих паризьких кабінетах, де так пишалися непроникністю своїх розвідувальних структур, на повний зріст працювала солодка парочка? Розслідування зазначає, що архіви французької берлінської місії Західноберлінської бригади територіального нагляду згоріли, а за свідченнями колег по роботі П’єра Шайо справляв враження ідеального агента. Натомість архів Мітрохіна, наданий британцям у 1992 році, містить цікаву ремарку. «Союзницькі служби тримають французьку місію на відстані, – цитує документ Le Monde. – Вона мала репутацію дірявої, бо була більше зацікавлена в зачистці колаборантів з німцями, ніж у вистежуванні радянських агентів».
У силу різних обставин, Франція довгий час не бажала займатися впритул російськими впливами. Нині настав час дорослішати. Арешт повара-агента Кирила Грязнова, котрий готував серію провокацій під час недавніх Олімпійських ігор у Парижі, отверезів не одну наївну душу, що ніяк не бажала розлучатися з ілюзіями про «хороших росіян та поганого Путіна». Грязнов був затриманий французькими спецслужбами в липні минулого року. При ньому було знайдено докази, які дали змогу висунути йому звинувачення в шпигунстві. Як зазначає The Insider, Кирило Грязнов не особливо приховував, що є не просто кухарем. «Так, наприклад, у 2012 році він писав господині своєї квартири у Франції: «У мене все добре, я в Москві, працюю на державу!» – хоча немає жодних даних, щоб він працював у будь-яких державних компаніях чи організаціях», – повідомляє мас-медіа. Тоді, в мирному 2012-му, пересічні французи не плекали недовіри до росіян, які працюють на Кремль. Десять років потому ця довірливість обернулась повною неготовністю визнати трагічні реалії, а саме — той факт, що Путін та велика більшість росіян — співзвучні в агресивності та дикості.
Чи помудрішали французи за три роки повномасштабної війни? Дуже хотілося б у це вірити, але реальність не завжди дає підстави для оптимізму. Ось хоча б такий факт: нещодавно великий французький тижневик Marianne призначив головним редактором Фредеріка Таддея, колишнього співробітника пропагандистського каналу Russia Today (RT). Журнал є власністю чеського концерну Czech Media Invest (CMI), що належить чеському бізнесмену Даніелю Кретинському. Він також володіє виданнями Elle, Télé 7 Jours і Franc-Tireur. Таддей працював у на Russia Today (RT) з 2018 до 2022 роки. Даніель Кретинський, як давніше повідомляв Тиждень, є партнером російського Газпрому.
Нинішня війна точиться водночас у декількох вимірах. В інформаційному просторі Москва атакує західних партнерів грошима та технологіями на повний зріст. Не всі можуть та хочуть протистояти спокусі, не всі готові усвідомлювати смертельність небезпеки, що становить для вільного світу Кремль.