З 15 квітня у Судані тривають бойові дії між Збройними силами країни та воєнізованим угрупуванням Сили швидкого реагування (RSF). Згідно з останніми даними, внаслідок конфлікту загинуло 459 осіб, 4072 поранено. Конфлікт закострюється, а країни, яким ще не вдалося евакуювати своїх громадян, щосили намагаються це зробити. Тимчасом певні свідчення вказують на те, що власну гру у цьому жорсткому протистоянні може вести Росія. Тиждень зібрав найцікавіші факти.
Що передувало конфлікту?
У 2019 році внаслідок масових протестів, а далі військового перевороту в Судані вдалося повалити режим Омара аль-Башира — диктатора, який правив країною майже три десятиліття.
Після цього влада в Судані певний час була в руках військових, які пізніше поступилися місцем цивільно-військовій раді. Однак у жовтні 2021 року військові знову перехопили владу у свої руки. За цим стояли два військові лідери Абдель Фаттах аль-Бурхан та Мохамед Хамдан Дагало, більш відомий на прізвисько Хемедті.
Абдель Фаттах аль-Бурхан
Абдель Фаттах аль-Бурхан на той час був головнокомандувачем збройних сил, Хемедті — його заступником і водночас командувачем парамілітарного обʼєднання «Сили швидкого реагування».
Мохамед Хамдан Дагало
Однак, як пише The Guardian, Хемедті вже тривалий час обурювався, що маючи у підпорядкуванні чималу групу загартованих у боях ветеранів та неабиякі статки від продажу золота із нелегальних копалень, він й далі залишається лише формальним заступником аль-Бурхана. Тому про те, що в Судані назріває новий конфлікт, дипломати повідомляли ще з літа 2022 року.
Російський слід
Раніше російський президент Владімір Путін підтримував «дружні» взаємини із суданським диктатором Омаром аль-Баширом. Вже перебуваючи в міжнародній ізоляції через ордер на його арешт від Міжнародного суду в Гаазі, Омар аль-Башир двічі відвідував Росію — в 2017-му та 2018-му роках.
Омар аль-Башир і Владімір Путін
Тоді ж зʼявлялася інформація про те, що Євґєній Пріґожин – тоді вже близький соратник Путіна – обрав Судан перевалковим пунктом для контрабанди золота та алмазів із ЦАР. Проте коли у 2019-му році повалення режиму аль-Башира стало неминучим, Москва швидко змінила свою прихильність та віддала перевагу нібито настільки ж лояльному новому правителю аль-Бурхану.
Однак в останні місяці відносини між Кремлем та найвпливовішим генералом Судану погіршилися. Видання Die Welt припускає, що це може бути однією з причин, чому RSF на чолі з Дагало взялися захоплювати владу. Згідно із інформацією CNN, Росія підтримує RSF зброєю. Окрім дипломатичних джерел інформації, CNN посилається ще й на супутникові знімки, які свідчать про діяльність ПВК Вагнера на базах у сусідній Лівії.
Читайте також: За стратою китайських робітників у ЦАР стоїть ПВК Вагнера, – розслідування Mondafrique
До того ж Росія розглядає Судан як стратегічного партнера в рамках своєї глобальної стратегії розширення впливу в регіоні, пише Die Welt. «У лютому 2023 року, вже під час повномасштабної війни в Україні, міністр закордонних справ Росії Лавров відвідав столицю країни Хартум. В центрі уваги під час тої поїздки було заплановане створення військової бази в місті Порт-Судан в Червоному морі. База мала б бути готова вже наприкінці 2023 року. Звідти Росія могла б не тільки швидко досягати цілей в регіоні, але й просуватися в Середземноморський регіон у разі виникнення конфлікту. Це дозволило б Росії не покладатися на протоку Босфор, яку Туреччина, котра є членом НАТО, може перекрити в будь-який момент. До того ж Росія виявляє підвищений інтерес до суданського золота», – пише Die Welt.
Згідно з деякими повідомленнями, вагнерівці, які присутні в Судані ще з 2017 року, контролюють золоті копальні на заході країни, Показово також те, що Дагало відвідував Москву за день до повномасштабного нападу РФ на Україну.