Прозавчора намісник Києво-Печерської Лаври Павел, відомий
своїми нестандартними афоризмами, у своїй статті згадав
В’ячеслава Чорновола.
«Я часто згадую слова В’ячеслава Чорновола, який за
тиждень до своєї трагічної смерті приходив до Лаври і був у моєму домі. Ми
розмовляли і він сказав тоді: «Владико, за вашою Церквою майбутнє, бо тут немає
політики»,- стверджує Павел. Відомо, що Вячеслава Чорновола навряд чи можна
було назвати прихильником саме УПЦ МП. Тож прояснити ситуацію «Тиждень»
попросив сина лідера Народного Руху Тараса Чорновола.
– Як ви ставитесь
до такого висловлювання владики Павла?
– Я думаю, що владика Павло був щирий у своїх
висловлюваннях. І я йому вдячний, що він принаймні згадав мого батька. Можливо,
що в певних ідеях, які хочеться просунути, владика на підсвідомому рівні пробує
пов’язувати їх з іменем мого батька. Думаю, що тут просто психологічне бажання
зобразити бажане дійсним.
Річ у тому, що батько свого часу не був прихильником
відсторонення політики від церковних справ. Він був одним з активістів
формування української автокефальної церкви. Я з ним тоді багато їздив,
зустрічались з багатьма священиками. Брали участь у висвяченні священика церкви
Петра і Павла у Львові, який став першим єпископом УАПЦ на українських землях.
І батько ставився до цього дуже ревниво, для нього це був дуже принциповий
момент. Припускаю, що в якийсь момент він міг охолонути до цих питань, але не
думаю, що він давав такі преференції.
Найймовірніше, що батько, зустрічаючись з представниками
УПЦ Московського патріархату (а до цього у нього таких зустрічей практично не
було), висловив свою повагу до цієї церкви, цієї конфесії. Можливо десь
попросив не враховувати окремі його слова, які він говорив раніше. Бо він
висловлювався на адресу цієї конфесії досить жорстко. Але потім відійшов від
політичної акцептації, ставився з повагою до всіх. Тобто могло бути, що він
сказав про те, що політика має відійти на задній план. Але пряма акцептація
навряд чи могла бути. Це швидше за все бажання видати бажане за дійсне.
– А чи не схоже
це висловлювання владики Павла на елемент якоїсь піар-компанії по відстроюванню
УПЦ МП від іміджу провладної церкви? Бо всі ж бачать, які тісні відносини між Партією
регіонів і Московським патріархатом, чий представник був єдиним з церковником
на інавгурації Віктора Януковича.
– Ні, скоріше за все це просто людський чинник. Про мого
батька часто згадує Володимир Сабодан, бо вони були знайомі ще з дисидентських
часів, коли батька переслідували. Тож це, скоріше, просто людський прояв. А що стосується
відносин з УПЦ МП, то думаю там виникає інший нюанс. Я не пов’язую його з тим,
що сказав владика Павло, це поза контекстом. Але.
Контекст такий. Відбуваються серйозні прямі інтервенції з
боку безпосередньо російських патріархів в Україну. Є бажання керувати в
Україні напряму, оминаючи керівництво УПЦ МП. Ми бачимо наскільки випадає з
загального контексту у своїй певній ненависності до всього іншого, скажімо,
Почаївська Лавра. Бачимо як в значній кількості парафій та монастирів
культивуються принципи, які не красять, ба навіть суперечать принципам УПЦ МП.
Очевидно ця проблема серйозно існує, оскільки мова йде про спроби
диктувати-керувати через голову керівництва УПЦ МП навіть у фінансових
питаннях.
– Навіщо це
російським патріархам?
– Очевидно, гроші грають не останню роль. Очевидно, не
остання річ – бажання отримати максимальний політичний контроль в питаннях
використання церкви тут. Можливо є острахи, що Блаженнійший Володимир може
поплисти в українському напрямку, тоді як церква хоче зберегти російський
контекст. Згадайте їхні жорсткі окрики, коли він підтримав вшанування жертв
Голодомору, інші подібні речі. Для російської церкви безпосередньо у Москві має
велике значення культивування таких речей, як анафема, викляття. А для
українців такі речі виглядають дещо некоректно, хоча вони й не можуть цього
заперечувати, оскільки вони в канонічній єдності з РПЦ. Тож контекст дуже
складний.