Блогер Константін Зарубін пише про дозвіл на одностатеві шлюби у Фінляндії та черговий пропагандистський сюжет телеканалу «Россия-1», у якому російські медійники сфальсифікували сюжет, розповідаючи про нібито пропаганду одностатевих шлюбів у Європі.
«28 листопада фінський парламент прибрав з фінського законодавства ще один пережиток дискримінації за статевою ознакою. Тепер житель Фінляндії може розписатися з коханою людиною незалежно від форми геніталій коханої людини. Інакше кажучи, фіни дозволили одностатеві шлюби. Тепер про наші звичаї. У той же самий день канал «Россия-1» показав передачу «Специальний корреспондент», затаврувавши «ерозію моралі» на Заході. Ерозію викривали за допомогою мультимодальной брехні… Особливий інтерес допитливих глядачів, втім, викликав метод відеофейка: в старий кліп з американським хлопчиком, якому дарують на день народження епічне настінне зображення автомобіля, творці каналу «Росія-1» вставили плакати гомоеротичного змісту. «Невже так має виглядати дитяча?» – сумно питав голос за кадром», – пише Зарубін і пропонує порівняти ступінь "аморальності" цих двох подій.
«Спочатку фіни. Які у них там принципи? Фінляндія, безумовно, частина гнилого Заходу і удвічі гнилішої Скандинавії… До 28 листопада Фінляндія жила за трьома несумісним принципам: 1) добровільний секс між дорослими не порушує закон; 2) всі дорослі, що дотримуються закону, рівноправні; 3) геї не мають права на шлюб. 105 фінських парламентарів, слідуючи волі 65 відсотків населення, переглянули правило номер 3. Найменш базове», – зазначає блогер.
«Працівники «Росії-1» та іншого кремлівського телебачення, схоже, знайшли рефлексивну рівновагу протилежним способом. У них занадто багато приватних випадків. «Брехня розважальна». «Брехня патріотична». «Брехня дешевше у виробництві». «Брехня – двигун кар'єри». І так далі. Від чого відмовитися, що не ризикнути коритом?.. Набагато простіше перемонтувати базовий принцип. Який з дитинства та книжок. «Брехати негарно», – зауважує Зарубін.
Журналіст Іван Давидов пише про можливість масових протестів у Росії і можливі контрзаходи, до яких вдається влада.
«Імовірність того, що кількість і загострення соціальних протестів будуть рости, м'яко кажучи, висока. Теза ця у відчуттях і особливих доказів не потребує: досить просто поглянути на цінники в магазинах і табло обмінників. Напевно це розуміють і люди, відповідальні, скажімо так, за роботу з населенням. А значить, вже зараз продумують: як девальвувати в інформаційному полі значимість кожного масового протесту або, якщо це не спрацює, як описати протест в позитивному ключі», – роздумує Давидов.
Він припускає, що у майбутньому протести в Росії «офіційно дозволять».
«По-перше, відтепер протести допустимі. Так, у це важко повірити в нашій країні фетишизованої стабільності, в якій телевізор говорить, не соромлячись, що всі взагалі революції, починаючи приблизно з бунту Люцифера проти Господа, ініційовані Сполученими Штатами, а метою мають применшення величі Росії. Але допустимі протести, локалізовані до межі. Боротися можна? Можна! Але – за дитячий майданчик у власному дворі… Та що там – сам президент, величний і сяючий, траплялося, в ефірі центральних телеканалів вирішував питання установки пісочниці. Головне – за межі пісочниці не вилазити. Там можливі проблеми», – констатує журналіст.
«По-друге, допустимий протест – це протест, скажімо так, спеціалізований… Погано лікарям? Нехай протестують лікарі. І горе, припустимо, вчителю, якщо він на мітинг до лікарів забреде. Це і цінність протесту лікарів девальвує, і бродячого вчителя автоматично перетворить на агента Держдепу. Це вже відверта спроба розгойдати човен. Або танкер. Або трейлер з гречкою. Або що там тепер модно розгойдувати», – пише Давидов.
«Ну, і по-третє, що головне, ця схема виключає політичний протест як такий. Будь-які спроби узагальнення, виходу за кордон «малих справ», які «роблять наше життя кращим», під забороною», – резюмує блогер.
Алєксєй Соловйов, бухгалтер-економіст, пише про ставлення емігрантів у Німеччині до російської агресії в Україні.
«Ставлення місцевих росіян до війни між Росією і Україною сильно відрізняється від ставлення німців. Під місцевими російськими я розумію всіх іммігрантів, які приїхали з колишніх республік СРСР до Німеччини: і росіян, і німців, і євреїв, і біженців, а також іммігрантів в повному розумінні цього слова. Переважна більшість моїх знайомих серед іммігрантів з Росії повністю і беззастережно підтримують всі дії Путіна і Росії щодо України. Я практично єдиний, а в мене широке коло знайомих, хто вважає дії Росії в Україні підлістю і злочином», – пише він.
Соловйов додає, що підтримка Росії у війні з Україною з боку дуже великого числа іммігрантів, що проживають в Німеччині, ґрунтується на чотирьох ідеологічних стовпах: позитивне ставлення до Путіна, позитивна оцінка його ролі в історії Росії, антиамериканізм і ненависть до НАТО і впевненість у тому, що справедливість на боці Путіна і Росії.
«З їхньої точки зору, Крим завжди був російським. Він був несправедливо відірваний у Росії і Путін лише відновив історичну справедливість. Тверда переконаність у тому, що уряд Порошенко-Яценюка в Україні – це фашистська хунта. Що фашистсько-бандерівські банди хочуть вирізати і вигнати з України всіх росіян. І, звичайно ж, малайзійський Боїнг був збитий не кимось інним, як українцями, які зараз разом з американцями намагаються звалити провину на Росію», – ділиться спостереженнями блогер.
«Як все це вкладається в головах людей, що живуть в XXI ст., нерідко успішних і цілком адекватних в повсякденному житті, тривалий час проживають і працюють у Німеччині, активно подорожують по світу під час відпустки, я не розумію», – резюмує він.
Та Ірина Кащей, журналіст згадує Євромайдан і пише про його невідворотність для Януковича.
«Майдан був зумовлений у січні 2010 року, коли Янукович став президентом. Янукович інакше не здатний був поводитися, не вмів, він не міг стати розумним диктатором, що спритно грає на слабкостях народу. Не міг стати обережним диктатором, що підкидає іноді людям "кісточку", щоб ті не дуже обурювалися. Янукович не міг стати звичайним змінюваним правителем, оскільки Митний Союз передбачає виключно диктаторів – Путіну з ними зручніше працювати: жодних сюрпризів. Власне, Янукович став рівно тим, чим міг стати. Телепнем в політиці, який не бере до уваги народні настрої», – констатує журналістка.
«У цьому Янукович і Путін кардинально різняться. Якщо Путін завжди уважно стежив за своїм рейтингом, то Януковичу на реальну суспільну підтримку було наплювати. А навіщо вона, якщо є гроші і адмінресурс. До 2013 року його позиція ясно окреслилася: було б бабло, а вибори – куплю! Тому Майдан все одно б відбувся, просто не в кінці 2013-го, а на початку 2015-го», – переконана Кащей.
Вона додає – на вулицю людей вивела не бідність.
«Янукович "вимкнув світло" на саміті ЄС у Вільнюсі, а міг би – у Києві, окопавшись навічно у владі. І народ, впевнена, з цим точно так само не погодився б. Смію припустити: такого "лідера", як Янукович, не потерпіли б і росіяни. Все ж таки в Росії був негласний договір з народом: ми вам – зростання рівня життя, а ви за це не лізете в політику, не претендуєте на змінюваність влади та інші подібні дурниці. Янукович же ніякого "договору" з народом не укладав. Тобто відповідь Януковича на запитання "А ти нам що за це даси?" була такою: "А нічого". Вільнюс просто показав цю повну зневагу до народу», – зазначає вона.
«Власне, Янукович міг або розігнати Майдан – як Путін свого часу Болотну, або втекти. Він віддав перевагу другому. І, після невдалих спроб задушити революцію, він все ж втік.
Нагадаю, що 1 березня Путін попросив у Ради Федерації дозволу на введення російських військ в Україну. Для багатьох українців це стало громом серед ясного неба. Доти країна жила в такому собі розслаблено-безтурботному стані: "Ну так, у Росії є імперські комплекси, але нас-то це не торкнеться, ми ж брати …" І раптом виявилося – не брати. Виявилося, що ми – щось на зразок кріпаків. Раз говорять по-російськи – то віддати їх усіх гамузом Росії, яким би там не був конституційний лад і куди б країна не йшла або не котилася», – наголошує журналіст.
У своєму блозі вона наголошує, що «цю просту істину часом нескінченно складно пояснити як росіянам з 84%, так і деяким західним європейцям…"