«Ми однакові, це — близькі народи, як знає кожний», – запевнив координатор руху «Відкрита Росія» французьких сенаторів, відповідаючи на запитання Клода Малюре: «Сьогодні більшість російських військ – це солдати, набрані з меншин, і, як наслідок, більшість загиблих повертаються у свинцевих трунах до Дагестану, Інгушетію, Чечні і т.д. Якою є ситуація в цих республіках? Чи є перспектива повстання, саме через те, що армія перебуває в Україні, на кшталт чеченського повстання в 1990-х роках? І загалом, як би ви визначили ситуацію в цих республіках? Чи є вона колоніальною, чи це щось складніше, до чого ми, французи, які традиційно є колоніалістами, не звикли?».
Кара-Мурза поквапився процитувати «колегу-правозахисницю», не називаючи імені: «Вона багато говорила з українськими військовополоненими, яких звільнили з Росії, і з російськими військовополоненими, які все ще перебувають в Україні. І вона сказала мені, що є ще одна причина, через яку Міністерство оборони Росії залучає так багато представників національних меншин – тому що, як виявилося, росіянам психологічно дійсно важко вбивати українців. Тому що ми – один народ. Це дуже близькі народи, як усім відомо. У нас майже однакова мова, одна й та сама релігія, століття спільної історії. Але, якщо це хтось з іншої культури, нібито це простіше». Опозиційний політик додав, що сам він раніше не замислювався про етнічний критерій залучення до війська, бо вважав, що на війну росіяни йдуть «з економічних причин».
Владімір Кара-Мурза — не лише політик, але й професійний тележурналіст, а тому не може не знати: чутливу інформацію спочатку перевіряють по кількох джерелах, і лиш потім оприлюднюють, якщо вона підтвердилась. Проте стосовно пропорції етнічних росіян та «нацменів» в російській армії він вирішив цим стандартом знехтувати. А дарма. «З докладного аналізу, проведеного соціологом Олексієм Бессудновим, випливало, що приблизно 76 % загиблих в Україні – слов’яни, – нагадує журналіст Caucasus Explorer Владімір Севріновський. – При цьому частка їх у населенні Росії була 79 %. На найближчу за кількістю групу – кавказців – припадало лише 9 % (7 %) відповідно». Тож з абсолютними цифрами все зрозуміло, незважаючи ні на які «століття спільної історії».
Стосовно спільної історії, обуреною реплікою відгукнувся активіст української громади Франції Базіль Хрін: «Я його дуже поважаю, але хотів би нагадати, що українці та росіяни зовсім не «те саме», а спільна історія не «триває століттями». Насамперед, праматір України — Русь – є давнішою за Росію декілька століть. Впродовж трьохсот років московити ставляться до українців зверхньо, переслідують їх та винищують».
Не забарилися з реакцією й активісти антиколоніального руху вихідців з Російської імперії «Indigenous of russia». Вони оприлюднили спільну відозву, яку підписали тувінські, чувашські, татарські, бурятські, дагестанські та інші активісти. «Ми як представники корінних народів та етнічних меншин обурені тим, що «ліберальні» голоси у російській політиці продовжують відтворювати расистські наративи, які дегуманізують нас: 2022 року аналогічну думку висловлювала Марія Пєвчих в ефірі «Популярної політики», – заявили представники протестного руху. – Кара-Мурза озвучив вкрай расистські ідеї про те, що солдатам неросіянам простіше вбивати українців через відмінність у мові та культурі. Таким чином опозиційний політик виступає на боці ультраправих націоналістичних рухів, і ми обурені таким представництвом антивоєнної Росії на міжнародній арені. Наразі прихильники Владіміра Кара-Мурзи як виправдання заявляють, що політик тільки цитував якусь колегу, а не висловлював свою думку. Незалежно від того, чию саме думку навів Кара-Мурза, саме посилання на неї у відповідь на запитання на офіційному заході передбачає згоду з її легітимністю».
Кара-Мурза — далеко не найгірший з опонентів Путіна в ставленні до України. На своїй сторінці в Х він регулярно засуджує російські обстріли України. «Суми… Жорстока, підла, навмисна атака на мирних жителів у центрі міста. У Вербну неділю. Вічна пам’ять і Царство Небесне всім загиблим. Найщиріші співчуття близьким. Усім відповідальним за цей злочин, від путіна до останнього єфрейтора – справедливого суду і заслуженого вироку», – написав він, зокрема, 13 квітня. До речі, прізвище кремлівського диктатора він пише з маленької. І тим не менш.
Невже випускник історичного факультету Кембриджського університету так погано знає історію? Для чого поширювати вигадки про «один народ», що розмовляє (як так може бути?) різними мовами? Навіщо просувати расистський міф про те, буцімто «справжні росіяни» воювати проти українців не хочуть, на відміну від лихих азійців та кавказців? «Передайте хто-небудь Кара-Мурзі, що в пунктах укладення контракту ніхто не міркує: «О, це росіянин, його ми, мабуть, відбракуємо, оскільки, чого доброго, почне плакати, вбиваючи етнічних братів. Краще візьмемо злісного азіата». Беруть усіх, хто прийшов. А приходять ті, хто бідніший. У депресивних регіонах різниця в імовірності смерті на війні для росіян і титульних етнічних груп незначна», – пише цитований вище журналіст Владімір Севріновський.
Шаблони мислення чи імперські прошивки? Дуже часто щирі, затяті, сміливі опоненти Кремля в питаннях взаємин з Україною демонструють давні страхи щодо подальшого розпаду імперії, які в сухому залишку мало відрізняються від постулатів режиму. Алєксєй Навальний — красномовний приклад саме такого погляду на геополітику. Винятком з правила була хіба Валерія Новодворська. Проте західний політикум ніяк не хоче розлучатися з своєю мрією про «хороших русских», які прийдуть до влади після Путіна та наведуть лад. Так легше жити, так простіше виправдовувати свою нерішучість. Та час дорослішати. Кара-Мурза сильно помиляється, коли розповідає про «один народ». У цьому легко пересвідчитись, порівнявши ставлення обидвох народів до свободи, влади, власності, до себе та інших. Було б бажання…