Сайт видання після публікації виявився недоступним, однак матеріали збереглися у веб-архіві. Зокрема, у статті стверджується, що записи розмов були передані журналістам військовими 76-ї десантно-штурмової дивізії, і "підстав сумніватися в вірогідності наданих матеріалів немає".
За твердженням редакції, "розмови відображають як перебіг бойових дій, в яких беруть участь військові підрозділи, сформовані на базі підрозділів 76-ї десантно-штурмової дивізії, так і масштаб бойових втрат, зазнаних цими військовими підрозділами".
Так, у першому фрагменті розмови учасник бойових дій в Україні, імовірно, солдат 76-ї десантно-штурмової дивізії стверджує, що 20 серпня після артилерійського удару від їхньої роти залишилося лише десять осіб. Перед цим російські військовослужбовці на території України знищили блокпост українських силовиків і кілька одиниць техніки. З розмови також зрозуміло, що десантники не схвалюють ні того, що їх відправляють на війну в чужу державу, ні того, що потім з їхніх могил знімають таблички з іменами і намагаються приховати сам факт загибелі. Про це свідчить обговорення ситуації з могилою десантника Леоніда Кічаткіна. Прикметно, що журналіст Псковської губернії, який першим опублікував матеріал про поховання російських військовослужбовців, був жорстоко побитий 29 серпня.
Читайте також: Російські ЗМІ пишуть про загиблих на Донбасі військових РФ