Росія продовжує посилювати вплив в Африці й на Близькому Сході, що варто розглядати як частину заходів у війні з Україною та створення проблем для західної коаліції. Очевидно це проявилось у спробах обмежити значення мирного саміту у Швейцарії 15–16 червня 2024 року. За допомогою Китаю Москва змогла добитися відсутності багатьох держав Латинської Америки, Азії та Африки, що сприяє пропагандистським наративам про несприйняття більшою частиною світу західної оцінки російсько-української війни.
Та дипломатична робота спирається на військово-політичну присутність у ключових регіонах, де Росія змогла посилитись останніми роками, — у Сирії та поясі держав Сахел (Малі, Буркіна-Фасо, Нігер). Останніми місяцями РФ намагається відновити позиції в Судані, де російській дипломатії вдалося залучити сприяння інших гравців — Саудівської Аравії та ОАЕ.
Паралельно помітні зрушення в торгівлі: підсанкційній, ізольованій від Заходу Росії потрібні нові ринки. За даними Федеральної митної служби РФ, частка Африки в російському експорті подвоїлася за 2023 рік — з 2,5 % 2022-го майже до 5 % за підсумками 2023-го, а частка макрорегіону Америка опустилася з 3,5 % до 2,9 %. Зокрема, російський експорт до Африки у вартісному вираженні зріс на 43 %, до 21,2 мільярда доларів, а експорт до Американського регіону скоротився на 40 % — до 12,2 мільярда доларів.
Північна Африка
На початку червня 2024 року загін бойових кораблів ВМФ Росії у складі гвардійського ракетного крейсера «Варяг» та фрегата «Маршал Шапошников» провів двосторонні навчання з кораблями Військово-морських сил Єгипту у форматі «Пассекс» у районі порту Олександрія. Кораблі відпрацювали елементи спільного маневрування, а також тренування зі зв’язку та оглядових дій.
До речі, водночас 2024-го Росії вдалось обігнати Україну за кількістю проданого до Єгипту зерна (100-мільйонна держава на 90 % експортує збіжжя майже навпіл з держав, що ворогують).
1 червня 2024 року вп’яте із серпня 2023-го заступник міністра оборони Росії Юнус-Бек Євкуров відвідав Лівію, щоб провести зустріч із командувачем Лівійської національної армії (ЛНА) Халіфою Хафтаром, що контролює схід країни. За лівійськими джерелами, зустріч спрямована на обговорення формату подальшої російської присутності на військових об’єктах сходу й півдня країни, контрольованих Хафтаром. Можливо, ідеться про бажання РФ реструктуризувати свою військову присутність у Лівії в межах проєкту «Африканський корпус».
Російський альянс у Сахелі
Після успішного проросійського перевороту в Нігері (серпень 2023 року) з’являється проєкт союзу держав під російським впливом, спрямований насамперед проти присутності Франції та США.
Рішення про створення альянсу було оголошено лідером малійської хунти Ассіма Гойта 16 вересня під час переговорів делегації Міністерства оборони Росії з представниками Малі, Буркіна-Фасо й Нігеру. Делегацію РФ очолював заступник міністра оборони Росії Юнус-Бек Євкуров. У зустрічі також взяли участь міністр оборони Нігеру Саліфу Моді й лідер хунти Буркіна-Фасо Ібрагім Траоре.
У травні 2024-го російські військовослужбовці увійшли на авіабазу в столиці Нігеру Ніамеї, де раніше були розміщені американські війська в складі тисячі осіб. США перемістили більшість сил на іншу нігерійську базу в Ніамеї, тривають конфліктні переговори з нігерійською хунтою, що вимагає від США покинути країну.
Читайте також: Глобальний Південь у пошуках власної значущості
У грудні 2023 року під контролем заступника міністра оборони РФ Юнус-Бека Євкурова сформовано «Африканський корпус» — військове формування, створене з вихідців з країн Африки й колишніх учасників ПВК «Вагнер». Заплановано залучити до 20 тисяч осіб. Озвучена мета — забезпечення порядку в союзних РФ країнах Сахелю, однак на практиці починає використовуватись як інструмент вербування найманців для війни з Україною.
Росія значно активізувала кампанію з набору іноземних найманців для війни проти України. Ідеться не лише про регіон Сахелю, а й рекрутинг живої сили в центральній Африці, зокрема в Руанді, Бурунді, Конго й Уганді. Найманців заманюють стартовою грошовою виплатою в розмірі 2 тисяч доларів за підписання контракту, обіцяють щомісячне забезпечення 2,2 тисячі доларів, медичне страхування, а також російський паспорт для солдата й членів його сім’ї. В Україні зросла кількість убитих і полонених вихідців із цих країн. Також вербують найманців з бідних азійських держав, зокрема Шрі-Ланки.
Протидія України
За 2024 рік Київ зміг завдати ударів у ключових точках, що транспортно пов’язують Росію з африканським регіоном, — у Сирії та Судані. Як повідомив співрозмовник Kyiv Post у ГУР МОУ, з початку року повстанці за підтримки українських бійців зі спецпідрозділу «Хімік» завдали численних ударів по російських військових об’єктах під контролем угруповання сил Збройних сил Російської федерації в Сирії.
Судан ще навесні 2022 року таємно постачав Україні зброю. Потім голова Суверенної ради Республіки Судан Абдель Фаттаг аль-Бурхан звернувся по допомогу до президента Володимира Зеленського для протидії супротивникам у внутрішньому конфлікті — силам спеціального реагування, що опираються на допомогу російських найманців.
Судан раніше був дуже важливим транзитним хабом для ПВК «Вагнер», а згодом і джерелом видобутку золота. Також із 2020-го роcія періодично намагається погодити відкриття морської бази на Червоному морі.
Наприкінці 2023-го, за оприлюдненими даними, українським спецпризначенцям (залучено до сотні осіб) вдалося суттєво пошкодити інфраструктуру російських найманців у Судані й відкинути проросійські сили від столиці Хартума.
Однак з весни 2024 року політика Бурхана змінюється. Член Суверенної ради Судану Ясер аль-Атта повідомив, що РФ попросила створити «пункт постачання» в Червоному морі для доставлення зброї та боєприпасів. Також аль-Атта повідомив про військову співпрацю з Росією, яка постачатиме зброю до Судану. До Росії спрямована військова делегація та урядова делегація на чолі з Маліком Агаром.
Чим це пояснити? Найочевидніше, впливом головного союзника Бурхана — Саудівської Аравії. Остання не лише підтримує військовий уряд у Хартумі, а й виступає посередником у перманентних переговорах між сторонами суданського конфлікту.
Читайте також: З чого складаються та чим підживлюються російські впливи в Африці
Зміну позиції Ер-Ріяда можна розглядати як результат зустрічі путіна з принцом Мухаммедом ібн Салманом у грудні 2023-го та подальших переговорів. Можливо, Росія пообіцяла впливати на Іран і єменських хуситів, щоб останні не атакували Саудівську Аравію в найближчій перспективі.
Також Бурхан опирається на Єгипет, через відкриття авіабази якого навесні 2023-го почався новий етап громадянської війни (тоді це не сподобалось проросійським групам і, вочевидь, самій РФ). Останніми місяцями відносини Москви з Єгиптом покращуються, про що йшлося вище.
Отже, Росія використовує різноманітний інструментарій — військову присутність, підтримку переворотів, використання місцевих суперечностей. Паралельно працює розгалужена пропагандистська структура, спрямована проти західних держав. Стратегічне завдання чітке — зменшення впливу США та Європи, створення нових точок напруги для відвернення уваги й потенціалу для торгівлі (наприклад, за доступ до покладів урану в Нігері, критично важливих для європейської атомної енергетики). І поки що діяльність РФ не зустрічає адекватної реакції з боку Заходу.