Дев’ятнадцятий рік існування незалежної Української держави засвідчив: боротьба за утвердження української ідентичності триває. Значна частина суспільства не розуміє значущості повернення українській мові та культурі належного їм статусу. Втім, факт, що в Україні є так багато колісниченків, лук’янченків, самойликів, вітренків, пояснюється тим, що процес нищення українства був тривалим і сильним. Пропонуючи увазі читачів Тижня пригадати, як це відбувалося, ми не вказували на Голодомор чи радянську політику змішування націй. Проте на тлі конкретних кроків із нівеляції всього українського ці явища також відіграли свою чорну роль.
[1892][1893]
Рідною українську мову назвали:
70% жителів Волинської губернії
81% жителів Подільської губернії
79% жителів Київської губернії
69% жителів Херсонської губернії
93% Полтавської губернії
81% Харківської губернії
69% Катеринославської губернії
66% Чернігівської губернії
42% Таврійської губернії
47% Кубанської області
36% Воронезької губернії
Рідною українську мову назвали 67,5% населення України, що на 2,8% більше, ніж за даними Всеукраїнського перепису населення 1989 року (64,7%).
29,6% населення вважають рідною російську мову.
У Донецькій області українську мову вважали рідною 24,1% населення, що на 6,5% менше, ніж за даними 1989 року. Російську мову назвали рідною 74,9%.
Порівняно з минулим переписом населення цей показник збільшився на 7,2%.
У Луганській області українську мову вважали рідною 30% населення, що на 4,9% менше, ніж за даними 1989 року. Російську мову назвали рідною 68,8% населення, порівняно з минулим переписом цей показник зріс на 4,9%.