На Венеційському кінофестивалі представили стрічку «Росіяни на війні» російської режисерки Анастасії Трофімової, яка раніше знімала кіно для пропагандистського холдингу Russia Today. Вона розповідає, що провела сім місяців у зоні бойових дій в Україні разом із батальйоном збройних сил Росії, працюючи «без авторизації».
«Для мене найбільшим шоком було побачити, які вони (російські військові, — Ред.) прості. Абсолютно звичайні хлопці з сім’ями, з почуттям гумору, зі своїм розумінням того, що відбувається на цій війні», — заявила Трофімова перед прем’єрою. Крім того, російська режисерка переконує, що окупанти, можливо, не розуміють причин війни, але пішли воювати, бо втратили когось, а тому йдеться вже про «питання помсти».
Коли ж на пресконференції Трофімову запитали, чи етично гуманізувати російських військових на тлі їхніх звірств, та назвала це «дивним питанням», пише видання Beadline. Режисерка відповіла, що, мовляв, гуманізувати треба всіх, бо це велика трагедія для «нашого регіону», вкотре вплівши Україну в наратив про «вєлікую росію».
Не побачила Трофімова і ознак воєнних злочинів, перебуваючи на лінії зіткнення. Як пише видання Reuters, фільм показує лише короткі моменти реальних бойових дій і не дає уявлення про руйнування, які московські війська завдали Україні.
«Працюючи без дозволу, Трофімова приєдналася до понівеченого у боях батальйону, який прокладає собі шлях через схід України, і отримала рідкісну можливість побачити армію, яка часто перебуває в стані постійного безладу. Озброєння старе, війська пересуваються в авто, які мало захищають від атак, а одного разу оператор безпілотника навіть скидає бомбу на свій же бік. Єдине, що є в наявності, — це сигарети та алкоголь», — пишуть журналісти.
Трофімова відкинула критику, заявивши, що «життєво важливо не розпалювати ненависть, а шукати точки дотику». «З початку війни 24 лютого 2022 року було зруйновано багато мостів між Росією і Заходом. Я б хотіла, щоб цей фільм став, можливо, не мостом, але принаймні мотузкою, яку я можу перекинути через нього і яка допоможе нам побачити один одного», — сказала вона.
«Занадто рано зображати окупантів у співчутливому світлі»
На думку української продюсерки Дар’ї Бассель, фільм є яскравим прикладом чистої російської пропаганди.
«Режисерка не згадує, що Росія вторглася в Україну та окупувала Крим у 2014 році. Ці дві події ніби не існують у світі цього фільму. Вона також стверджує, що її країна багато років не брала участі у війнах, а про війни вона читала лише у книжках. Тому війна 2022 року стала для неї повним шоком. Цікаво, як режисерка могла не помітити той факт, що її країна була неодмінно втягнута у різні війни та окупації щонайменше протягом останніх 30 років (Придністров’я 1992-1993 років, Абхазька війна, Чеченська війна 1994-1996 та 1999-2009 років, війна в Грузії 2008 року та вторгнення в Сирію 2015-2022 років)», — пише Бассель.
Крім того, Трофімова через уста своїх співрозмовників розповідає про те, що українці бомбардували східні райони своєї країни, а також про те, що українці — це нацисти.
Українська режисерка Ольга Журба, прем’єра документального фільму якої під назвою «Пісні землі, що повільно горить» теж відбулася на Венеційському кінофестивалі заявила, що ще «занадто рано зображати окупантів у співчутливому світлі». «Я думаю, що російські кінематографісти повинні показати справжнє обличчя злочинців цієї війни», — цитує Журбу Reuters.
На показ фільму про окупантів також відреагувала українська режисерка Ірина Цілик, яка підкреслила, що Трофімова раніше працювала на російському каналі RT, а тому використовує у фільмі знайомі їй інструменти пропаганди.
«Це не дивує, дивує інше. Цей фільм мав прем’єру в Венеції, потім, наскільки я знаю, їде в Торонто. І ось тут уже наздоганяє чорне відчуття столітньої втоми від такого цинізму і нерозбірливості топових кінофестивалів», — написала Цілик, згадавши про Міжнародний кінофестиваль, який в анонсі пише, що йдеться про «захопливий документальний фільм» Трофімової.
Залишається лише сподіватися, що цей показ таки не відбудеться. Принаймні, з вимогою скасувати його до організаторів уже звернулося Генеральне консульство України в Торонто.