Росіяни програли українцям. 1:2 (документ)

Для нас вже
звично, що Україна та Росія постійно конкурують у різноманітних рейтингах
корумпованості та найгірших умов для ведення бізнесу. Останніми роками стала
звичною думка про те, що Україна виглядає в цьому плані дещо краще. Якщо ми
конкуруємо з Гондурасом, то Росія – з Папуа-Новою Гвінеєю. Але в кожному
випадку бовтаємось наприкінці списку. 

Однак бувають на
нашій вулиці і справжні свята, коли ми можемо документально підтвердити – наші
державні ділки можуть втерти носа росіянам. Особливо коли мова стосується
тринькання державних коштів. Тобто, даруйте –  забезпечення президента Віктора Януковича
достойними умовами для пересування Всесвітом. 

4 лютого Державне авіаційне підприємство «Україна»
влило чергову порцію коштів в технічну реабілітацію перестарілих літаків
Державного управління справами, які з початку 1980-х років гайсають світом. 10 мільйонів пішли на оснащення Іл-62М та
ТУ-134А-3 світловими доріжками аварійного покидання (1,2 млн грн. на обидва
літаки) та автоматичними стаціонарними системами для пасажирів та
бортпровідників з хімічним джерелом кисню (8,70 млн грн.). 

Відповідний
тендер виграло київське ТОВ «Авіатехмарк», що в принципі нормально – для
українського президента купуй українське. Проте літаки – це не якийсь там
мерседес, все-таки вони набагато складніші. Тим більш, що ми маємо справу з
літаками, перевантаженими тягарем відповідальності за життя такої поважної
особи як президент. Тому можна було б очікувати, що колупатись в бортовій
електроніці будуть інженери фірми-виробника. Тобто «Иллюшин» та «Туполев».

Вони й намагались.
Навіть почали. У січні ДУСя заплатила їм $184 тис за послуги з ремонту та подовження на один
рік призначеного терміну
служби. Причому обрала росіян без
тендеру, із чим у даному випадку можна погодитись. Здавалося б, що росіяни під
час ремонту і мали б владнати питання аварійних лампочок та кисневих систем. Ба
ні. Звідкись взялись українці.

Постало логічне
питання: може ж наші запропонували щось таке дешеве, від чого з огляду на діру
у бюджеті (за останніми даними, у 2010 році маємо прірву у розмірі 65 млрд
грн.) неможливо було відмовитись? 

Відповідь
знайшлась у «Протоколі про розкриття цінових пропозицій» тендеру на кисневі
системи, який українці з «Авіатехмарку» виграли з ціною 8,7 млн грн. Відповідь
вразила. 

Виявилось, що
участь у тендері взяли дві російські компанії: ЗАТ ЦКП «Галіт» та ЗАТ «РосАеро». В перекладі на наші гроші вони
пропонували наступне: «Галіт» брався
облаштувати один Іл-62М за 5,4 млн грн., а «РосАеро» хотіло за облаштування двох літаків всього 4,4 млн грн. Тобто рівно в два
рази дешевше від української пропозиції. Принаймні
саме такий висновок можна зробити з «Протоколу», повністю текст якого можна
прочитати тут. 

Чому росіяни з
вдвічі дешевшою пропозицією програли тендер? Невже тому, що вони обіцяли
зробити ремонт за 30 днів, а українці за 29? За великого бажання можна повірити
і в таке. Хоча набагато менше зусиль вимагає думка про те, що перемогло
банальне «свій до свого». Своїм легеще домовитись про «посттендерну співпрацю»,
ніж із іноземцями. Хай навіть і росіянами, інтереси яких в Україні так
несамовито захищає нинішня влада. До цього висновку підштовхує і той факт, що
на тендері від учасників торгів був присутній представник тільки української
компанії. 

Тож за останній тиждень з авіапарком Януковича
вималювалась така картина. Річне обслуговування трьох літаків (вищезгадані Іл, Ту та новенький «Airbus», а також одного вертольота Мі-8)
потягнуло на 47,6 млн грн. Доплюсуємо 7,5 млн грн. за річну оренду унікального
для України італійського вертольота «Augusta». При цьому кошти заплачено фірмі, заснованої
донеччанами, що «подарували»
Януковичу «Межигір’я». А ще вищезгадане «продовження життя» на рік для двох
літаків та їх фаршування аварійними лампочками і кисневими апаратами десь на 12
мільйонів.

Звичайно заради
красивого підрахунку сумувати ці цифри недоречно, оскільки у них різне
походження та розпорядники коштів. Однак згадані десятки мільйонів об’єднує те,
що всі вони мають одну мету – забезпечити Віктору Федоровичу авіаційний комфорт
та спокій. Чи не забагато в нас витрачають грошей на вітер?