Аналогічні попередні покази були в Нью-Йорку, Парижі, Москві. Щоправда, до української столиці дісталася частина лотів. Яйце-годинник виробництва фірми Фаберже, що дотепер належало родині Ротшильдів, ми побачили лише на афіші. Організатори запеняють, що не встигли оформити належні папери, аби ювелірний шедевр перетнув кордон. На короткий час зали київського Музею російського мистецтва прикрасили кілька російських ікон XVII ст., а також роботи Івана Хруцкого, Константіна Сомова, Наталіі Гочаровой, Боріса Грігор’єва, Івана Похітонова.
Така скромність прев’ю не має дивувати. Той факт, що у нас вже є свої заможні люди, не байдужі до збирання прекрасного, для іноземців не новина. Вітчизняні колекціонери потроху активізуються – ці сигнали аукціонні доми вловлюють миттєво. Проте, достеменно не відомо, що нашим у голову вдарить – класика північного сусіда чи вигадливий contemporary art. Ось і представляють перевірену на міць, так би мовити 100-відсоткову художню «зброю», яка влучає в самісіньке «яблучко».
[29]«В Москву! В Москву! В Москву»
Розмаїтішою видався московський передпоказ Christie’s, що відбувся безпосередньо перед київською імпрезою: до полотен російських художників додали роботи Анрі Матісса, Амедео Модільяні, Енді Воргола та багатьох інших. Загалом шедеврів привезли приблизно на 200 млн дол. Росіяни давно засвідчили відданість аукціонній справі, крім того, їхній патріотизм щодо своїх митців власне й спровокував шалений попит на російське мистецтво, особливо кінця XIX – першої половини XX століть.
До середини 1990-х Russian Art Week ледь жеврів. Попри беззаперечну мистецьку цінність, картини «міріскусніков» чи авангардистів на Заході особливим попитом не користувалися. Поки на Christie’s не почали пхатися «за листівками» перші «ластівки» з шаленими сумами. Вони й зламали ринок. Отетеріла публіка зрозуміла: потрібно брати, доки щось лишилося. Мода на російських художників перетворилася на тенденцію, що постійно і стало розвивається. Нині попередня ціна (estimate) картин російського модерну перевищує в кілька разів першопочаткову ціну кількарічної давнини на полотна цих майстрів.
Дводенна імпреза – висока оцінка платоспроможності колекціонерів, які своїм ентузіазмом змусили везти найкращі артефакти з Європи до себе, щоб за деякий час знову повернути їх із Лондона, тільки тепер уже на триваліший термін. І чи не найвагоміший чинник активності росіян: 2003 року уряд РФ прийняв постанову про скасування 30-відсоткового мита на ввезення культурних цінностей. Результати не забарилися.
[27]Зміна віх
Коли накручуєш кола навколо робіт, побачити які тільки мріялося, та ще й з розуміючи, що така можливість у майбутньому дорівнює нулю, виникає дещо маніакальне бажання прослідкувати хоча б за аукціонними пристрастями навколо них. Результати Russian Art Week’2007 показали, що «російський слід» в історії мистецьких аукціонів стає все відчутнішим. Успіх торгів шалений. І це не перебільшення, якщо порівняти ситуацію, наприклад, у середині однієї аукціонної системи. На початку листопада відбувся нью-йоркський тиждень Post-War & Contemporary Art. Як назначають експерти аукціону, попит на актуальні твори різних жанрів наразі так стрімко падає, як раніше вперто зростав. Мильна contemporary-бульбашка скоро лусне: інтерес до вибриків постмодерністських кунштюків уперто проявляють лише американці – далеко не законодавці аукціонних мод. Й досі тримається подалі від загалу лише Енді Воргол. Його шовкографія «Портрет Ліз Тейлор» продано за 23,6 млн дол. Але цей штукар також давно вже класик.
Щодо репрезентованих на київській прев’ю-виставці робіт, в аукціонному залі вони не затримувалися. Натюрморт Наталії Гончарової «Бузок у вазі» (рідкісне для раннього періоду творчості мисткині полотно часів її імпресіоністичних експериментів) пішов з молотка за 3,2 млн дол. Неймовірно потужна й емоційна картина Боріса Грігор’єва «Арло з Марселя» продана за 2,3 млн дол. Але найбільший ажіотаж спостерігався навколо робіт Константіна Сомова. Кілька років аукціонники Christie’s і Sotheby’s засвідчували справжнісінький «сомівський бум». І ця тенденція тільки посилюється. Цьогоріч у Лондоні репрезентували 55 лотів – 15 малярських робіт і малюнки. Картина Сомова «Відпочинок мандрівника», яку мали змогу побачити обрані українці, «заважила» на 2 млн дол. Приблизно в цьому діапазоні трималися ціни на живопис майстра.
Але, звісно, найпринаднішим для спраглих прекрасного став центральний ювелірний лот – «Ротшельдівське» яйце з клеймом знаменитого чарівника фірми Феберже Міхаїла Пєрхіна. У запеклій боротьбі воно потягнуло на 18,5 млн дол. Повернув його у рідні пенати голова приватного Російського національного музею Алєксандр Іванов. Півник, який замість традиційної зозулі відгукується своєю появою на щогодинний передзвін, побив одним махом 3 рекорди: найдорожчий витвір Фаберже плюс найдорожчий в історії годинник і твір російського мистецтва, що коли-небудь був проданий з аукціону.
Мистецька рулетка
Щоб не казали фахові маркетологи, вгадати, який митець завтра стане модним, а кого скинуть у Лету, тепер майже неможливо. Незмінним залишається хіба що авторитет «музейних» художників, вартість яких у всіх сенсах незаперечна, хто б що не говорив. Інші мають покладатися на «авось». Бідний Модільяні й у наркотичних мареннях не міг уявити, що його астенічні полотна коштуватимуть мільйони та слугуватимуть надійним засобом примноження капіталу. Подібна ситуація із Russian Art. Причому не з усім масивом, а з конкретними іменами. Голова Міжнародного російського департаменту Christie’s Алєксєй Тазенгаузен підтвердив, що саме ринкова популярність російського мистецтва визначає надзвичайне значення цієї категорії для аукціонного дому, і аж ніяк не навпаки, і що певні художники стають значущими за незбагненними законами. Для прикладу він навів полотна Івана Айвазовского, які ще не так давно сягали неймовірних цінових висот, а тепер за браком попиту їх навіть на продаж не виставляють. Майстри фірми «Фаберже», Гончарова і Сомов – лідери торгів саме 2007 року. Ясно розрізнити можна їхнє сучасне, але аж ніяк не чітко спрогнозувати майбутнє.
Але передбачити певні зрушення щодо вітчизняної арт-спадщини цілком можливо. Купуючи різні твори мистецтва, наші колекціонери вже збагачують свій культурний простір. Але скоро почнуть і продавати. Й прийняття України як повноцінного гравця до пісочниці Christie’s може спричинити цікаве явище: із «запасників» на світ Божий витягнуть спочатку найцікавіше. Класиків українського авангарду, наприклад: Казимира Малевича, Олександру Екстер, Михайла Бойчука разом із учнями. Наситившись російським, світовий ринок шукатиме іншого. То чом би йому не «вибухнути» нашим авангардом? Так, шкода буде віддавати «в люди», але так склалося історично, що ми й досі мусимо радіти кожному підтвердженню того, що українці – не виключно селянська нація. Навіть в аукціонний спосіб.
Ця тенденція вже потихеньку увиразнюється – фахівці з контори Sotheby’s насамкінець листопада зафіксували перший український арт-рекорд, продавши полотно Давида Бурлюка “В церкві” за 650 тис дол. Щоправда, наш футурист зміцнив категорію “російське мистецтво”. Але це сталося не з його вини.[28]
БІОГРАФІЧНА НОТА
НАТАЛЬЯ ГОНЧАРОВА
(1881 – 1962)
Разом із чоловіком, відомим художником Міхаїлом Ларіоновим, стояла біля джерел авангардного мистецького об’єднання «Бубновий валет». Уже в середині 1910-х років Гончарова – одна з найвідоміших у Європі художниць російського авангарду. 1915 року на запрошення засновника «Рускіх балєтов» Сєргєя Дягілєва у Парижі вона оформляла вистави і залишилася у Франції до кінця життя.18 червня 2007 року на торгах аукціону Christie’s картина Гончарової «Збирання яблук» (1909) була продана за 8,3 млн дол., що є історичним рекордом вартості робіт художників-жінок.
БІОГРАФІЧНА НОТА
КОНСТАНТІН СОМОВ
(1869–1939)
Навчався в російській Академії мистецтв (майстерні Ільї Рєпіна). Був членом славетного мистецького об’єднання «Мір іскусств». Прославився як портретист і автор пейзажів з фігурами, що нагадували галантні сценки XVIII ст. 1923 року емігрував з Радянського Союзу, жив і помер у Парижі. 2007 року на аукціоні Christie’s новий власник за полотно Сомова «Веселка» виклав 6,2 млн дол. за стартової ціни 800 тис дол. Наразі – це аукціонний рекорд вартості робіт російського майстра.
ДОВІДКА
Смерть, розлучення, борги
Аукціонний «витік» стався з філіжанки кави. Точніше, з кав’ярні, де англійські джентльмени пліткували, вирішували справи і укладали угоди. У XVIII ст. ці заклади швидко перетворилися на своєрідні клуби за інтересами: у кожному збиралася публіка певної професії – журналісти, біржовики, страхувальники. 5 листопада 1766 року власник однієї з кав’ярень Джеймс Крісті провів перші торги в царині мистецтва. Ініціатива цього піонера комісійної торгівлі прекрасним виявилася настільки своєчасною, що утворення справжнього аукціонного дому Christie’s не забарилося. Першою ж потужною міжнародною оборудкою Джеймса Крісті став продаж колекції живопису лорда Роберта Уолпола 1778 року вельможній клієнтці – імператриці Катерині ІІ. Одним рухом російська монархиня поклала початок Ермітажу.
Як в давнину, так і сьогодні будь-який аукціонний дім керується формулою трьох «D»: death, divorce, debts (смерть, розлучення, борги), тому тут уважно слідкують за некрологами та світською хронікою. За цим принципом свої перші сенсаційні торги Christie’s провів 1795-го, виборовши право на розпродаж коштовностей страченої мадам Дюбаррі.
Нині Christie’s разом із Sotheby’s контролює 70% світового ринку продажу творів мистецтва і має славу «дому рекордів». Найдорожча картина в історії аукціонів – «Портрет доктора Гаше» Вінсента Ван Гога, проданий на Christie’s 1990 року за 82,5 млн дол.
