Як повідомляє інформаційне агентство Reuters, найбільший виробник і продавець харчових продуктів у Хорватії холдинг Agrokor зміг реструктуризувати свої борги. Компанія є основним виробником у Хорватії, у ній працює більш як 60 тис. осіб. Раніше для порятунку найбільшої приватної кампанії на Балканах її було переведено під державне керування. Загальна сума заборгованості Agrokor становила близько $5,32 млрд. Власниками цих боргових зобов’язань були представники постачальників холдингу, інвестиційні фонди та іноземні банки, серед яких також російські «Сбербанк» і «ВТБ».
На зборах 80% власників боргу ухвалили рішення про передачу компанії кредиторам. При цьому було проведено операції обміну боргів на майно й, що головне, частину фінансових зобов’язань списано. Тепер найбільшим акціонером холдингу з часткою 39,2% стає російський «Сбербанк». «ВТБ» отримав ще 7,5%. У той час як місцевим хорватським банкам дісталося тільки 15,3%.
Читайте також: Мундіаль на крові
Сама по собі ця фінансова операція не є чимось надзвичайним у світі бізнесу. Доволі часто збанкрутілі компанії викуповуються заможнішими та успішнішими гравцями для порятунку або подальшої реструктуризації. Злиття та поглинання конкурентів — звичайна практика міжнародного бізнесу. Втім, саме ця угода має певне політичне забарвлення: повідомлення про реструктуризацію з’явилося напередодні футбольного матчу чвертьфіналу Чемпіонату світу 2018 року, який відбудеться якраз між збірними РФ і Хорватії. Російська збірна до цього по пенальті обіграла команду Іспанії, що також бачиться сенсацією.
Звичайно, угоди рівня Agrokor готуються не один день, перемовини нерідко тривають місяцями чи навіть роками. А несподівані перемоги можна пояснити підтримкою фанів та «рідними стінами», статусом господарів чемпіонату.
Читайте також :Сепаратистський футбол. Хто підтримує спортивну атаку на Україну?
Втім, рівень довіри до РФ як спортивної держави після Олімпійських ігор 2014 року надзвичайно низький. Тоді заради красивої символічної перемоги російські спортсмени погодилися на вживання заборонених медичних препаратів, зокрема мельдонію, а спецслужби провели махінації з допінг-пробами.
Крім того, не варто забувати, що російська влада вдається до такої «доброчинності» не просто так. Наприклад, за надання певних преференцій для компанії «Русал» було частково списано борги Гвінеї. Не раз прощали борг Білорусі, а у відповідь керівництво сусідньої держави демонструвало дива лояльності. Росія списала майже $10 млрд Сирії, а в обмін отримала оборонні контракти, права на розробку корисних копалин та військові бази. Після списання зобов’язань Киргизії країна різко захотіла приєднатися до Митного союзу. Так само анулювали борг Узбекистану. Прощали його Північній Кореї та Кубі — давнім союзникам РФ. А потім за дивним збігом обставин саме ці «друзі» Кремля, мов по команді, одностайно голосують, наприклад, проти резолюції ООН щодо прав людини в Криму. У 2017 році «проти» висловилися 26 країн, зокрема й Вірменія, Білорусь, Куба, Північна Корея, Еритрея, Киргизстан, Сирія, Узбекистан та Зімбабве.
Читайте також: Die Welt: Як Путін нишком робить політику
Отже, чи вартий вихід Росії у півфінал ЧС-2018 $1,28 млрд? Чи це лише збіг обставин, упередження та русофобія?