Перед вторгненням в Україну Владімір Путін не усвідомлював, наскільки промислова база Росії слабка, пише Алєксєй Байєр на шпальтах The Jerusalem Post. Через розбіжності між обіцянками лідера і тим, що виявилось насправді на полі бою, в країні чимдалі частіше проявляється не лише невдоволення його керівництвом, але й лунають звинувачення у держзраді.
«Хтось підрахував, що між приблизно 1450 роком, коли Велике князівство Московське утвердилося, і до загибелі Російської імперії в 1917 році, воно розширювалося в середньому на три квадратних кілометри на годину», – пише Байєр. Більшовики пояснювали російські експансіоністські прагнення, посилаючись на «неминучий всесвітній тріумф комунізму».
Великі амбіції вимагали потужної військової машини, яка, у свою чергу, потребувала індустріальної бази. Відтак сталінська індустріалізація надала абсолютний пріоритет військовому виробництву. «Протягом 1930-х років і до того, як переозброєння Гітлера набрало обертів, Радянський Союз виробляв більше танків, ніж решта світу разом узята», – пише Байєр. Через це економіка СРСР багато в чому залежала від військової промисловості: «Приблизно 15-20% радянського ВВП було спрямовано на військово-промисловий комплекс, і справжня його частка, ймовірно, була вищою, оскільки частина цивільної продукції також служила потребам міністерства оборони та його відомств».
Військову потугу Москва використовувала і для поширення впливу у світі. Пропагувати комунізм через сателітів у різних регіонах Москва так само бралась через військову допомогу – в Африці, Азії та Латинській Америці, де Росія досі зберігає чималий вплив, який наразі тримається саме на спогадах про «хороші часи». У країнах, де вже була встановлена радянська система, війська використовували для запобігання зміні режиму, наприклад, як у Чехословаччині в 1968 році.
Читайте також: Росія дегуманізує світ
Пострадянська Росія, пише Байєр, зараз має найменшу територію за кілька століть. Але внаслідок змін у економіці розширення військовим шляхом стало неможливим. «У 1990-х роках економічна модель Росії перейшла від автаркії до інтеграції у світову економічну систему. Оскільки ціни на нафту, природний газ та інші товари зросли, збільшуючи експортні доходи Росії, стало легше імпортувати, а не нарощувати внутрішнє виробництво. Росія стала хрестоматійним прикладом голландського синдрому, коли нація, яка експортує природні ресурси, зазнає деіндустріалізації», – констатує економіст.
Поза тим, корупційність військово-промислового комплексу стала очевидною вже давно: «Згідно з недавнім розслідуванням російських журналістів, «Ленінець» – величезний петербурзький оборонний підрядник, що спеціалізується на радарах і навігаційному обладнанні, займається виробництвом лише на одній чверті з трьох десятків своїх будівель, – продовжує Байєр, – Решта здані в оренду або переобладнані під торгові центри та резиденції». Сьогодні великі суми, виділені на розробку нових систем, просто розкрадаються, через що важко отримати бодай якийсь результат.
«Путін – не економіст. Коли він вирішив відродити експансіоністські мрії Росії та відвоювати старі радянські території, починаючи з України, він не усвідомлював, наскільки мало зброї виробляє Росія і наскільки вона покладається на імпортні компоненти», – пише автор і зазначає, що ці компоненти тепер недоступні Росії через санкції. Навіть союзники Кремля, які не підтримують західні санкції, не наважуються відкрито продавати Росії комплектуючі через страх попасти під перехресний санкційний вогонь.
Незважаючи на це, роки пропаганди змусили росіян повірити, що їхня країна досі військова наддержава. Але раптом Кремль виявився не здатний перемогти Україну, до якої завжди ставився зневажливо. В сумі всі змінні дали збій системи вірувань росіян і викликали до життя нові теорії змови:
Читайте також: Росія та решта. Якими можуть бути контури розпаду РФ
«Зіткнувшись із цим тривожним розривом, праві шовіністи, які раніше аплодували вторгненню Путіна, змінили свою пісню. Мовляв, Росія зазнає поразки, тому що державна зрада дійшла до Кремля і Путін отримує прямі вказівки від Байдена», – іронізує Байєр. Тому багато прибічників війни хочуть радикальніших кроків на кшталт килимових бомбардувань великих міст чи навіть підриву атомних електростанцій та застосовування тактичної ядерної зброї. Все, що менше за ці безумства, вважаються ознаками боягузтва чи зради.
«Правда в тому, що Росія більше не може цього робити. Їй просто не вистачає необхідних ресурсів і вогневої потужності. Серйозна ескалація війни та додаткові військові злочини з боку Росії лише принесуть Україні більше передової зброї. Українці все краще її використовують і вчаться вести сучасну війну. Солдата Путіна стане ще гірше, а внутрішня боротьба в російському суспільстві посилюватиметься з кожною новою поразкою», – підсумовує Алєксєй Байєр.