Нещодавно прем’єр-міністр Болгарії Росен Желязков заявив, що уряд його країни має докази, які свідчать про російські гібридні атаки проти неї. З-поміж іншого, дезінформаційні кампанії стосуються вступу країни до Єврозони. Крім того, атаки ведуться і щодо болгарської громади у Тараклії на півдні Молдови, де основною темою пропаганди є мовне питання.
За словами Желязкова, створюється недовіра до вибору, зробленого на користь повноцінного членства Болгарії в ЄС та НАТО, а також до шляху, обраного Молдовою. Політик заявив, що одним з методів протидії дезінформаційним кампаніям є зусилля в освітній галузі: наприклад, громаду у Тараклії прагнуть навчати болгарської мови та культури, створити програму, за якою 300-400 дітей з цього міста відвідають Болгарію та пізнають свою історичну Батьківщину.
У коментарі Тижню голова Інституту глобальної аналітики у Болгарії Румена Філіпова, яка досліджує політику і міжнародні відносини Центральної та Східної Європи з акцентом на питаннях медіа та дезінформації, а також авторитарного впливу з боку Росії та Китаю в регіоні, заявила, що кампанія дезінформації проти євро почалася ще до того, як Європейська рада у липні 2025 року ухвалила рішення дати «зелене світло» членству Болгарії в Єврозоні.
«Дійсно, тривала і безперервна пропаганда змальовувала запровадження євро як нібито порушення суверенітету Болгарії та як шлях до зубожіння країни. Стратегічні комунікації різних урядів Болгарії не завжди були дуже помітними та ефективними, незважаючи на задекларовану мету протидіяти російській дезінформації. Справді, лише в останні місяці після внутрішніх потрясінь, спричинених проросійськими силами та тенденціями, які орієнтуються на Росію і загрожували референдумом щодо вступу до Єврозони, уряд почав провадити більш помітну інформаційну кампанію», — зауважує Румена Філіпова.
Серед найбільш показових прикладів боротьби з російським впливом на політику Болгарії є розслідування голови комітету з питань контролю над службами безпеки Атанаса Атанасова щодо шпіонажу російських спецслужб біля стратегічно важливих об’єктів за підтримки російського посольства.
Крім того, коаліція партій «Продовжуємо зміни» — «Демократична Болгарія» ініціювала ухвалення декларації, яка засуджує російську агресію проти України, політичні репресії у Росії та закликає до пришвидшення реформ у галузі безпеки. Її підтримало 112 депутатів Народних зборів.
Документ, з-поміж іншого, передбачає спільну роботу Болгарії з ЄС щодо санкційної політики щодо Росії, військову та гуманітарну підтримку України, а також реформи всередині країни для протидії російському впливу, модернізацію болгарської армії та націоналізацію стратегічних об’єктів на території Болгарії, що належать Росії.
«Ця заява відповідає загальному напрямку політики ЄС щодо підтримки України. Втім, щоб парламентські заяви були ефективними, вони повинні підкріплюватися конкретними заходами відповідних інституцій. У Болгарії існують різні зацікавлені сторони та посередники у політиці (партії, представлені у парламенті), бізнесі та медіа, які висловлюють і просувають прокремлівські наративи та інтереси», — каже Тижню Румена Філіпова.
За її словами, проросійські настрої у Болгарії залишаються глибоко вкоріненими, що зумовлено передусім довготривалою історичною пропагандою з боку Росії, яка спотворює болгарську історію та ідентичність. Стверджується, що Росія є «рятівником», «слов’янським братом» і «визволителем», якому Софія нібито зобов’язана «вічну вдячність».
«Такі пропагандистські наративи відображаються й у шкільних підручниках з історії в Болгарії, оскільки критичні оцінки зазвичай негативної ролі Росії у болгарській історії замовчуються та вилучаються. Це також формує ставлення до України — з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році в оцінці України спостерігаються суттєві розбіжності. Близько 40% вважають, що у вторгненні винна Москва, і приблизно стільки ж покладають провину на Київ», — наголошує Тижню Румена Філіпова.
Тож залишається лише спостерігати за реакціями всередині болгарського уряду як щодо ухваленої декларації, так і щодо ширшого сегменту боротьби з російськими впливами, які можуть призвести як до консолідації проєвропейських сил, так і до загострення політичних протистоянь.