Нехтування людським ресурсом новобранців – не в традиції російської армії. Жодні «Кадети», «Солдати» та інше популяризаторське «телемило» не здатні підняти престиж російської армії, тому молоді люди в Росії масово «косять» від війська. За нашою інформацією, відстрочка від призову в російську армію на 1 рік на «чорному ринку» послуг в Росії коштує до 900 дол. США.
Офіційна Москва пояснює свої дії скороченням призову (восени 2011 року призвано всього в ЗСУ РФ лише 135850 новобранців) пов’язано з переходом на контрактну армію. Проте, це відмовка для «приїжджих» – чомусь перехід на конкретну армію в жодному іншому регіон європейської частини Росії такого різкого скорочення кількості призовників не приніс.
Нагадаємо, що Дагестан став другим регіоном Росії, де-факто звільненим від загальної військової повинності. Вже, фактично, 20 років відсутній призов чеченських новобранців до російської армії. Не дивлячись на анонс російського Міноборони про «повноцінний» призов солдатів з території Чечні у 2011 році, ні весняний, ні осінній призов у Чеченській республіці не проводився. До речі, під час весняного призову 2011 року спалахнув скандал у зв’язку з публікацією одним російським ЗМІ інформації про негласну вказівку Генерального штабу ЗС Російської Федерації не набирати новобранців з Чечні в російську армію. Мовляв, для чого готувати за бюджетні кошти «потенційних бойовиків». До речі, під час весняного призову 2011 року на обліку у військкоматах Чечні перебувало 7 тис.рекрутів. Невелика частина з них проходить службу в підрозділах МВС Чечні, але більшість молодих чеченців та дагестанців мають безкоштовно те, за що в Росії платять сотні доларів.
Зазначимо, що ці дві північнокавказькі республіки – Дагестан і Чечня – на сьогодні є рекордсменами природного приросту населення в Російській Федерації. Якщо загалом по Росії, попри зниження темпів вимирання, смертність досі перевищує народжуваність (за листопад 2011 року ця різниця складала 2302 особи), а в європейській частині Росії темпи вимирання ще вищі, то у Чеченській республіці за той самий листопад 2011 року природний приріст склав 2678 осіб, а в Дагестані – 3669 осіб. Тому, очевидно, що побоювання російських військових мають під собою грунт – такі темпи природного приросту при збереженні загалом високого рівня безробіття на Північному Кавказі створюють дуже високі ризики поновлення активних бойових дій в регіоні у найближчі 7-10 років.
Але малоймовірно, що відмова від призову в армію Росії дагестанців і чеченців є дієвим способом боротьби з «вирощуванням» нового покоління сепаратистів. У тій же Чечні, за оцінкою експертів, Президенту Чеченської республіки Рамазану Кадирову на сьогодні підпорядковується близько 10-12 тис. правоохоронців, які за рівнем військової підготовки і професіоналізму значно перевищують рівень військовослужбовців російської армії. Крім того, у республіці створено низку навчальних центрів для військової підготовки дітей різних вікових груп.
Тому, видається, причина відмови від набору новобранців до Збройних сил Росії у Дагестані і Чечні саме зараз (коли недокомплект російської армії близько 15%) не лише у потенційних військо-політичних загрозах. Скоріше за все таким кроком військове керівництво Росії розписалося у неспроможності запобігти проявам міжнаціональних конфліктів в російській армії. У 2011 році в мережі Інтернет, в соціальних мережах масово з’явилося фото- і відео матеріали, які зафіксували знущання призовників з Північного Кавказу над солдатами-росіянами. Зокрема, йдеться про фото «джигітів» на фоні шеренги солдатів-росіян, на бритих головах чи спинах яких написано «Інгуш-сила», «Дагестан», масові побиття росіян тощо. Оприлюднення цих матеріалів стало предметом низки резонансних дискусій, темою багатьох ток-шоу на російському телебаченні, що ще більше послабило мотивацію російських молодих людей йти в армію.
Прийшовши до влади на хвилі ідеї античеченського реваншу (з погрозами «мочить в сортире» чеченців), В.Путін завершує свою чергову напівпрезидентську каденцію, створивши максимальний комфорт саме для північнокавказьких народів. Спочатку це втілилось у трансфертній політиці (бюджети Чечні, Дагестану, інших етнічних республік Північнокавказького федерального округу найбільше дотуються з федерального бюджету), а зараз звільняються тисячі новобранців Чечні і Дагестану від військового обов’язку. Не виключено, що у скорому часі такі ж пільги по призову отримають і інші північнокавказькі республіки, зокрема, Інгушетія. Тому не треба дивуватися результатам 90% голосування за путінську «ЄдРо» на Північному Кавказі – такого комфорту дотаційний Північний Кавказ не знав навіть при Єльцині.
