Донедавна у соціалістів посада голови фракції в Сенаті вважалася глухим кутом політичної кар'єри. Верхня палата, яку свого часу поставили до дії для захисту інтересів провінції, десятиліттями перебувала під виразним впливом правих. «Це не стільки перемога лівих, скільки поразка правлячої партії та дуже недобрий знак для Саркозі», – переконаний один з адміністраторів Сенату, який працює в Люксембурзькому палаці понад чверть століття.
«Ми почули глибокий гнів Республіки територій, – проголосив у своїй першій промові новий голова. – Люди почуваються розгубленими, настрашеними, покинутими напризволяще через величезні труднощі, що виникають у їхньому житті». На обіцянці «ніколи не ставати на службу жодного клану та не заохочувати клієнталізм» новому керівникові несподівано перехопило горло. «Вразливий, хоч має 60 років, – зауважив той самий адміністратор. – Або ж меланхолік?»
Жан-Пьєр Бель походить з небагатої родини з сильними комуністичними традиціями. Правник за фахом, він долучився до політики в студентські роки. Зокрема, Бель брав участь в акціях підтримки іспанських опонентів диктатури Франко. «Він перевозив через кордон заборонену режимом літературу та матеріальну допомогу, – згадує один з ровесників та однодумців нового очільника Сенату Франсіс Пуатьє. – Його навіть заарештували в Іспанії за всю цю ідеологічну контрабанду».
Патрік Роже, журналіст газети Le Monde, вважає Жана-Пьєра Беля довічним романтиком. «Революційний романтизм, інтернаціоналізм», – перераховує колега пріоритети нового голови Сенату. Він зазначає, що хоч у молоді роки Бель був очевидним лівим радикалом, з роками він навчився «уникати гострих кутів, вивчився на майстра синтезу та ліквідатора конфліктів. «Це — дуже вольова людина, – зауважує в коментарі для Le Mondeсенатор Івон Колен. – З боку видається, ніби йому взагалі нічого не потрібно. Але насправді це чоловік, який ніколи нічого не пускає на самоплив».
Перш ніж стати сенатором, Бель був мером маленького села на 90 мешканців на Півдні Франції. Нині він має репутацію близького соратника Франсуа Оланда — найбільш імовірного кандидата від соціалістів на президентських виборах. Якщо Оланд переможе на президентських виборах, соціалісти матимуть дуже комфортні умови для здійснення свого політичного проекту.
У паризьких політичних колах кажуть, що новий керівник Сенату — не надто світська людина. «Він не любить гламурних вечірок, званих вечерь та статусних церемоній, – розповів однопартієць Беля Тижню. – Не любить давати інтерв'юта брати участь у прес-конференціях».
Подейкують, що Жан-Пьєр Бель ревно боронить від сторонніх очей своє приватне життя, на яке, що б не було з роботою, завжди знаходить час. «Цей сенатор із зовнішностю “вічного коханця” дуже піклується про свою елегантність, – написав часопис Le Monde. – Нещодавно він удруге одружився з вродливою кубінською манекенницею. Їхній донечці ледь більше року».
Соціаліст Бель не зробив жодних заяв на міжнародні теми. У попередніх публічних виступах політика також не вдалося знайти роздумів про долю ЄС, можливе подальше розширення Євросоюзу та ставлення до Східної Європи, не кажучи конкретно про Україну. Активісти Соцпартії визначають його радше прихильником інтеграційних процесів у Європі, ніж євроскептиком. Але досить обережним, мовчазним прихильником.
Якщо угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі між Україною та ЄС таки буде невдовзі підписано, її мусять ратифікувати, зокрема, і дві палати французького парламенту. Тоді Белю доведеться сформувати позицію з українського питання. За якими критеріями визначатиметься політик, не в останню чергу залежить від політики Києва. Не лише зовнішньої, але і внутрішньої.