Родом із СССР

Грізна вахтерша, доскіпливий до підлітків пепеесник, продавчиня зі шматком бутерброда у роті, сповнена власної значущості завучка провінційної школи, шофер, який «не почув» за шансоном вашої вимоги про зупинку, – всі ці персонажі оточують наше життя, як п’явки. Не можна ступити, щоб не наразитися на відверте хамство, перевірку документів і, як наслідок, вимагання «дати на лапу», присмачене матюками. Це від загальнонародного комплексу меншовартості чи від тупості? Здається, однаковою мірою. Приклад: касирка запитує, чому я не повідомив, що маю таку саму торбу, яка ще продається на касі. Як на мене, вона продається для того, щоб наступного разу ти нагріб ще більше. Але чому я маю це пояснювати у маркеті з європейським капіталом?