Про взаємодію фронту і тилу, життя українців у відносно мирних містах під час війни розповіла «Тижню» дитяча письменниця, журналістка і блогерка Татуся Бо. З початком повномасштабної війни волонтерить, опікується родинами зниклих безвісти, полонених і полеглих захисників, також цивільних бранців.
Флеш-інтерв’ю було записане після події «Тет-а-тет у Книгарні» з Тетяною Власовою. Детальніше дивіться на відео.
«Хлопці, які знаходяться на фронті, мають розуміти, що у них прикриті тили. Що ми не просто донатимо, а робимо все для того, щоб державні інституції працювали як годиться», – каже Татуся Бо.
Під час обстрілів українці живуть у моменті: ховаються, донатять, люто зляться на ворога. Коли обстрілів немає – тил працює. Працює задля того, щоб подбати про рідних військовиків, тих, кого хочемо захистити чи тих, кому потрібна наша допомога.
«Робимо усе, щоб без сорому дивитися в обличчя воїнів. Попри те, що зараз відбуваються певні «срачі», які працюють не на користь суспільству, у моєму оточенні немає тих, хто скаржиться на втому від війни»,- пояснює волонтерка.