Ця дивна книжка – свідчення того, які цілком непотрібні й водночас безмежно цікаві друковані артефакти часом з’являються у світі й у нашій країні. Вона однозначно не належить до видань, які читають у громадському транспорті. Сама її назва – «Вино і філософія» – здатна зацікавити лише читача, котрий добре розуміє значення обох цих слів. Уклав цього збірника статей і досліджень із різних дотичних до виноробства галузей доктор суспільної етики Фріц Олгоф з Університету Західного Мічигану, а переклав українською мовою Петро Таращук. Випустило ж українську версію видавництво «Темпора».
Ми сьогодні можемо тільки уявляти й здогадуватися, що курили давні інки з ацтеками, які гриби жували давні германці, чим доганялися в глибині минулого гуни, готи та монголи. Але всі ми з юних років знаємо, що сучасна гуманітарна цивілізація бере свої початки зі стародавніх Греції та Риму, де вже існував цей прекрасний напій із переброджених грон винограду. Вино невіддільно поєднане з думкою, і підзаголовок цієї книжки, в українському перекладі влучно сформульований як «симпозіум думки і келиха», англійською звучить практично в риму: «a symposium of Thinking and Drinking». Дослівно: думання і пиття. Адже пиття, тамування спраги у фізіологічному сенсі є значно важливішим, аніж тамування голоду, – недаремно ж позбавлена їжі людина живе значно довше, ніж позбавлена рідини.
Та не тільки задоволення примітивних фізіологічних потреб становить сенс існування людини, і давні люди знали це незгірш від нас теперішніх. Вино не просто тамує спрагу – воно приносить задоволення. А задоволена людина здатна обмірковувати і власне існування, і навколишній світ доброзичливо й позитивно. Тому сприятливий вплив вина на розвиток світової цивілізації незаперечний.
На сторінках цього збірника можна відшукати безліч цікавої й важливої інформації, що стосується давнього шляхетного напою. І річ навіть не в тому, що вино лікує (про це в розділі «Мистецтво й культура вина» розповідає стаття Фредеріка Паоли In Vino Sanitas), і не в порадах фахівців-виноробів, дегустаторів та навіть правників – річ у впливі на формування світогляду читача, у відкритті нових обріїв та граней щоденної екзистенції. Чого варті, скажімо, роздуми доктора філософії з Каліфорнії Джорджа Дейла «Інші тут ні до чого: вино, яке подобається вам, справді добре». Генеральна ідея цих нотаток тягне за собою цілий ланцюг узагальнень: пийте вино, яке вам подобається, читайте книжки, які вам цікаві, вибирайте політиків, які вам до вподоби, дружіть із людьми, які вам симпатичні! Не слухайте порад, не піддавайтеся чужому впливу. Тож насправді ця книжка не тільки про вино. Але про нього насамперед.
Окрім різноманітної змістової частини збірник «Вино і філософія» супроводжується ще й широким, добре структурованим інструментарієм: таблицями й коментарями, посиланнями на джерела та біографічними довідками авторів деяких статей. Тобто видання майже академічне. Тому подвійно приємно, що на трьох із половиною сотнях сторінок розглядаються не процес тверднення бетону і не цикли варіння сталі, а така приємна для смакових рецепторів речовина. Тож, не сповзаючи в банальність, таки хочеться процитувати давніх римлян: істина у вині! А потім наповнити келих і, піднісши його до обличчя, вдихнути аромат цього прекрасного напою.
.jpg)