У дуже поширеній у Східній Німеччині симпатії до путінської Росії виявляється щось схоже на запізнілий стокгольмський синдром. Про це в своїй авторській колонці для Тижня пише Ріхард Герцінґер, кореспондент розділу «Політика та суспільство» німецьких видань Die Welt та Welt am Sonntag.
І, зауважив він, що сильнішим є часто самонавіюване розчарування реальністю в демократичному Заході, то милішим у проективній ретроспективі видається багатьом східним німцям життя під пануванням влади, яка, хоч і була деспотична, та все ж таки гарантувала якусь безпеку.
«Запевняння в наявності особливої східнонімецької ідентичності від противників санкцій на кшталт Кречмера (міністр-президент Саксонії Міхаель Кречмер — Ред.) це найновіший прийом, покликаний облагородити намагання потоваришувати з режимом Путіна. Протистояння цьому тепер має сприйматися як західнонімецька «зверхність» щодо східнонімецької чутливості. Із відповідною (награною?) наївністю Кречмер запросив Путіна відвідати столицю Саксонії Дрезден, адже з цим містом господар Кремля начебто має особливий зв’язок. Однак про те, що зв’язок цей виник у 1980-х роках, коли Путін діяв у Дрездені як офіцер КГБ, Кречмер не згадав. Усупереч його заявам про шкоду від санкцій економіці Саксонії це не може бути причиною прагнення Кречмера здобути прихильність могутнього володаря. Адже лише 1,3% саксонського експорту спрямовується до Росії. І якщо саксонська торгівля справді потерпає від санкцій, то не від запроваджених ЄС, а від зустрічних із Росії», — пише Герцінґер.
Водночас, за його словами, ігнорування загрози від авторитарної мафіозної держави Путіна для європейських демократій та міжнародного правопорядку аж ніяк не обмежується Східною Німеччиною.
«Так, до хору противників санкцій, слідуючи своєму ментору Ґергарду Шредеру, давно належить міністр-президент Нижньої Саксонії, соціал-демократ Штефан Вайль. А на економічному форумі в Санкт-Петербурзі були присутні не тільки Кречмер і Швезіґ, а й федеральний міністр економіки Петер Альтмаєр, який домовився там про «ефективне партнерство» з Москвою», — повідомив журналіст.
Він додає, що хоча Берлін ще підтримує санкції, а голова ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер чітко дистанціювалася від висловлювань своїх колег по партії, федеральний уряд однаково докладає значних зусиль для максимально можливої мінімізації впливу санкцій через інтенсифікацію німецько-російських економічних зв’язків. Ознак, що східнонімецький виступ проти збереження санкцій — це лише прелюдія до офіційної німецької зміни курсу стосовно путінської Росії, більшає. Зміни курсу на сумнівне примирення з агресивною, авторитарною державою.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»