Під час холодної війни, щоб підірвати готовність демократій захищатися, комуністи ініціювали в західному світі «рухи за мир» і керували ними. Про це у своїй колонці на сторінках Тижня пише німецький політичний колумніст Ріхард Герцінґер.
«Звичайно, тоді не всі демонстранти за мир були прихильниками чи симпатиками радянського режиму. Але через нерозуміння демагогічного характеру комуністичної мирної риторики багато з них не усвідомлювали, що їхні добрі наміри використовували з пропагандистською метою», — зауважує він.
За словами Герцінґер, нагадувати про ці взаємозв’язки перед лицем насильницького зламу європейського миру путінською Росією не означає ставити знак рівності між главою російської держави й Гітлером чи Сталіним. Історія ніколи не повторюється в той самий спосіб. Але історичний урок, що легковірність і поступливість перед агресорами не зменшують загрози війни, а навпаки збільшують, залишається не менш актуальним і за сьогоднішніх змінених обставин.
«Однак значна частина німецької громадськості, здається, забула цей урок. Путінські пропагандисти і прихильники політики умиротворення нового кремлівського авторитаризму не без успіху спекулюють на дифузних страхах війни й пацифістських рефлексах. Відповідальність за погіршення відносин із Москвою вони покладають на нібито надто жорстку позицію Заходу й застерігають «не провокувати війну», наче це не путінська Росія давно воює в Україні та інших частинах світу», — пише німецький колумніст.
Він констатує, що силу гасла «мир» для приховування своїх агресивних намірів радо застосовують і інші антидемократичні ідеології. Так радикальні ісламські організації охоче прикриваються заявами про те, що іслам — це «релігія миру». Так вони намагаються створити враження, що ісламістське насилля не має з ними й автентичним змістом їхньої віри нічого спільного.
За словами Герцінґера, у Німеччині це призводить до того, що організації, наближені до «Братів-мусульман» чи інших екстремістських сил, уряд уважає партнерами в «інтеграції» мусульманських громадян, хоча насправді ці угрупування у тривалій перспективі прагнуть підкорити західні суспільства ісламом тоталітарного штибу.
«Ті, хто не розуміє двозначності закликів до «миру», ризикують підпасти під вплив радикальних ідеологій, які використовують гасло «мир» лише з метою введення в оману. Бо насправді мир може захищати лише той, хто щосили послідовно протистоїть усім ворогам демократії та прав людини», — наголошує він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»