До традиційних економічних проблем, які з року в рік не змінюються, додалася ще одна: між Україною та ОРДЛО фактично з’явилася «залізна завіса». Виникла вона з ініціативи бойовиків, які заборонили громадянам вільно перетинати лінію розмежування під приводом карантину.
Нічого спільного з реальними карантинними заходами така заборона не має. Адже виїзд до Російської Федерації через кордон так і залишився вільним, а там вірус лютує ще більше, ніж на підконтрольній Україні території. Очевидно, що лінію розмежування бойовики перекрили саме з політичних мотивів. Щоб обірвати або хоча б звести до мінімуму будь-які зв'язки населення ОРДЛО з Україною. Але для сотень тисяч жителів окремих районів такий крок став важким ударом: люди літнього віку втратили можливість отримувати українські пенсії.
З перекриттям лінії розмежування у жителів ОРДЛО залишилася тільки одна можливість потрапити в Україну — через територію РФ. Але для пенсіонерів такий маршрут просто не має економічного сенсу. Адже обходиться така поїздка в кілька тисяч гривень — вся пенсія йде на оплату дороги. Тож у тих, хто раніше отримували подвійну пенсію (в Україні і у так званих «ЛДНР»), тепер залишився тільки один варіант.
Читайте також: Переговорна абстракція
Фактично курс Росії на відокремлення ОРДЛО від України, який був обраний Кремлем від самого початку конфлікту, триває. Поки у публічному полі велися розмови про реінтеграцію Донбасу, Кремль робив усе, щоб обірвати всі зв'язки ОРДЛО з «великою землею». І якщо спочатку ця робота велася без поспіху, то в 2020-му набрала зовсім радикальних форм.
На тлі коронакризи погіршилася і ситуація в економіці ОРДЛО. Промисловість «ЛДНР» почала поступово занепадати відразу після початку війни. Але 2020-й рік став для неї справжнім кошмаром. Світовий попит на вугілля значно впав, через що бойовикам довелося варварським чином закрити десятки шахт. Підприємства фактично були знищені і затоплені водою. Водовідливи — відключені та демонтовані. Почалися перебої з виплатою зарплат, які призвели до шахтарських страйків.
Слідом за вугільною промисловістю стало лихоманити й інші галузі. Проблеми з виплатою зарплат та завантаженням потужностей з’явилися і в металургії. До цих проблем додалася і зношеність устаткування. Відсутність інвестицій і необхідних планових ремонтів призвела до аварій і пожеж на Єнакіївському та Алчевському металургійних комбінатах. Вкладатися в чужі, фактично вкрадені активи ніхто не поспішає, і сьогодні загарбники просто вичавлюють останній ресурс із українських заводів, які почуваються все гірше і гірше.
Читайте також: Мовою ультиматумів
Кілька днів тому черговий стихійний страйк відбувся на Харцизькому канатному заводі «Силур». У довоєнні часи це підприємство випускало продукцію, яка користувалася попитом, і тому було постійно завантажене замовленнями. Тепер же, згідно з даними інформаційних ресурсів так званої «ДНР», завод накопичив боргів на 400 млн рублів. У цю суму входять і невиплачені співробітникам заробітні плати, і податкові заборгованості перед містом, і борги постачальникам газу, електрики та сировини. Чи знайде завод у наявних умовах таку суму? Навряд чи. Отже, справа, схоже, поступово йде до банкрутства. Не краща ситуація і на інших підприємствах на непідконтрольних територіях.
З огляду на глухий кут, у який, здається, остаточно зайшли переговори щодо Донбасу, сподіватися на поліпшення ситуації у найближчому майбутньому не доводиться. У новий рік ОРДЛО входить із важким тягарем проблем, які не вирішити без повернення під контроль України. І в 2021-му ця територія так і продовжить втрачати населення і поступово вимирати. Так само, як і інші подібні території «нових темних віків», які Російська Федерація відібрала у колишніх радянських республік.