Після Лютневої революції 1917 року один зі шляхів порятунку колишньої Російської імператорської армії від розвалу пов’язували із створенням «національних» частин: військовослужбовців однієї національності збирали разом. З 9 млн. 620 тис. військовослужбовців, які знаходилися на обліку на початку року, щонайменьше третина були українцями. «Українізовані» частини стали початком створення українського війська новітньої доби – саме з них у майбутньому було створено Армію Української Народної Республіки. Однією з ознак «революції» стали схильність до мітингів та послаблення військової дисципліни. Останнє проявилося в порушеннях форми одягу. Як згадував один із сучасників, ознакою «солдата нового часу» стали «відсутність хлястика на шинелі та постійне лузгання соняшникового насіння». Зображений на малюнку караульний під час виконання службових обов’язків на посту вільно палить «самокрутку» й носить гвинтівку так, як це зручно йому. В іншому його однострій, екіпірування та озброєння відповідають вимогам уставу.
5-й авіаційний парк було розташовано у Києві і солдати-українці були постійно у вирі подій та жваво підтримали українізацію своєї частини. Оскільки українізовані частини не отримували певного «національного» однострою (його ще не існувало взагалі), то солдати та деякі офіцери використовували всілякі нарукавні пов’язки та/або нагрудні банти національних кольорів.
Притаманним лише авіайіним частинам елементом однострою була «пілотка» з чорного сукна у солдатів та чорного оксамиту у офіцерів. У останніх її верх також прикрашався золотим галуном навхрест.
Авторські права © Центр ім. В. Липинського Militaria Uсrainica. Далі буде. Попередні публікації колекції Militaria Ucrainica дивись у № 39, 41, 45, 47, 49 Тижня за 2008 рік.