Наразі економічний тиск Росії не зміг зупинити рух Києва до асоціації з Євросоюзом. Внутрішньополітичний опір євроінтеграції теж дуже швидко здувся: відкритого розколу в Партії регіонів так і не сталося. Також сумнівно, що за нинішньої «європейськості» Януковича Конституційний Суд визнає Угоду про асоціацію з ЄС антиконституційною, на що сподівалися найбільш проросійськи настроєні представники ПР.
Утім, реалізацію цієї ідеї, вперше озвученої регіоналом Царьовим, перехопила Компартія. Вона ж таки намагається набрати політичних дивідендів завдяки кампанії із проведення Всеукраїнського референдуму щодо вступу до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану. Зокрема, 8 вересня КПУ та її лідер Петро Симоненко стали головними акторами дійства, названого «зборами ініціативної групи» за його організацію. Майже 2,5 тис. учасників зійшлися на столичному стадіоні «Спартак» під червоними прапорами, негусто розбавленими символікою руху «Украинский выбор». Показово, що борці за «народовладдя» виставили кордони охоронців, котрі не пропускали всередину сторонніх, зокрема журналістів. Після емоційного виступу Симоненка на тему апокаліпсису, котрий нібито загрожує Україні в разі підписання Угоди про асоціацію, збори одностайно ухвалили необхідні рішення про початок референдуму. В той час, коли верстався цей номер Тижня, відповідні документи вже мали бути доставлені до Центрвиборчкому.
Читайте також: Комуністичне свято демократії за закритими воротами
Суто теоретично референдум нібито повинен мати серйозні наслідки. Якщо ЦВК зареєструє ініціативну групу, зупинити процес буде практично неможливо. Для початку майже 9 тис. її членів муситимуть не більш ніж за 40 днів зібрати не менш ніж 3 млн підписів за проведення референдуму, причому як мінімум у двох третинах регіонів країни і принаймні по 100 тис. у кожному. Згідно з опитуванням Research&Branding Group, у серпні вступ до Митного союзу (МС) підтримували 36% українців проти 45%, котрі схилялися до зближення з ЄС. Отже, зібрати 3 млн підписів, вочевидь, проблемою для ініціаторів референдуму не виявиться. Далі Янукович за законом «зобов’язаний» оголосити референдум. Щоправда, закон чомусь не говорить, упродовж якого терміну гарант має підписати відповідний указ. Але якщо це вже станеться, волевиявлення має відбутися в останню неділю 50-денного періоду з дати підписання указу.
Інтрига полягає в тому, що, хоча кількість симпатиків МС наразі менша, ніж прибічників євроінтеграції, ініційований комуністами референдум майже напевне стане перемогою перших, якщо на всенародне обговорення завбачливо винесуть не вибір між ЄС та МС, але лише питання згоди чи незгоди на вступ України до Митного союзу, що, зрештою, і було зроблено на «зборах ініціативної групи». У таких випадках на дільниці зазвичай приходять ті, хто готовий сказати «так», тоді як «ні» здебільшого залишаються вдома. Крім того, за словами наукового керівника фонду «Демократичні ініціативи» Ірини Бекешкіної, до 30% громадян через необізнаність одночасно підтримують вступ і до МС, і до ЄС. У разі реалізації референдуму за сценарієм комуністів чимало голосів із цієї когорти українців можуть бути віддані на користь Митного союзу.
Тим часом уже офіційний старт процесу підготовки до плебісциту може викликати занепокоєння європейців. Достатньо згадати свіжий досвід Вірменії. 3 вересня її президент Серж Сарґсян під час візиту до Москви заявив, що Єреван має намір вступити в Митний союз, водночас продовжуючи зближення з ЄС. У відповідь у Європі заявили, що таким чином його країна позбудеться можливості створити зону вільної торгівлі з ЄС і підписати Угоду про асоціацію, що є аналогічною українській (і мала бути укладена на тому ж таки Вільнюському саміті). Очевидно, вітчизняні ініціатори референдуму про Митний союз розраховують на схожу реакцію Брюсселя і в разі успіху свого починання.
Читайте також: Референдум як "писк" народу
Чи потрібен референдум владі сьогодні? Існує думка, нібито Янукович підтримує його проведення чи принаймні проти нього не заперечує. Мовляв, таким чином він робить реверанс у бік Росії (Європа все одно нікуди не подінеться), а крім того, засвідчує демократичність свого режиму. Однак мінуси для президента очевидніші. По-перше, і в країні, й поза нею він покаже себе людиною, що не в змозі контролювати ситуацію. Це зовсім не в стилі Януковича, коли йдеться про принципові речі для нього і його «Сім’ї», бо ж асоціація з ЄС після всіх докладених зусиль бачиться для нього принциповою. Принаймні таке складається враження. По-друге, очевидно, що вся підготовка до референдуму буде однією величезною кампанією проти президента. Тон їй заданий давно, а максимально відверто головні тези сформулював днями в ефірі російського радіо «Эхо Москвы» відомий своїми антиєвропейськими страшилками на адресу України радник російського лідера Путіна Сєрґєй Ґлазьєв. Він заявив, нібито в Києві «дуже інформована людина» розкрила йому очі на справжні причини зближення України з ЄС. Мовляв, західні уряди погрожують відібрати в її можновладців капітали та нерухомість за кордоном – от вони й «тягнуть» державу на Захід. Тож референдум ризикує перетворитися на плебісцит про довіру Януковичу. Не найкраща перспектива на старті президентської кампанії.
Читайте також: Як Янукович може використати референдум прос вступ до МС на свою користь
Чи є у ЦВК формальні підстави відмовити в реєстрації «ініціативної групи» комуністів та присталого до них «Украинского выбора»? Відразу їх можна назвати щонайменше дві. По-перше, і це головне, закон вимагає, щоб на збори ініціативної групи із проведення референдуму був офіційно делегований представник того ж таки Центрвиборчкому. Але останній такого рішення не приймав. Понад те, раніше суд заборонив Комісії це робити. Член ЦВК Юрій Донченко був присутній на зборах, за його власними словами, лише як фізична особа. По-друге, збори формально було влаштовано із приводу вступу України до ЄврАзЕС, бо, знову ж таки, суд заборонив проведення аналогічного заходу з підготовки референдуму про вступ до МС, і комуністи швиденько переназвали свою акцію. Але в затвердженому зборами запитанні для референдуму фігурує саме Митний союз. Уже цієї формальної нестиковки може бути достатньо для невизнання зборів ЦВК. Один із членів Комісії припустив у розмові з кореспондентом Тижня, що Центрвиборчком, коли зважити на згадані обставини, має право узагалі не приймати до розгляду документи про створення «ініціативної групи», але остаточне рішення цілком залежатиме від Януковича. І саме йому відповідати за будь-який варіант дальших подій навколо референдуму щодо Митного союзу. Можливо, жодні дії опозиції від самісінького моменту інавгурації президента не ставали для нього такою проблемою, як нинішня фронда проросійських сил, котрі експлуатують ним-таки закріплений міф про «братні слов’янські країни» на противагу «ворожому» Заходу.
