Через буденні турботи, погану погоду, наближення Різдвяних свят та неадекватність опозиції люди розбредуться, так нічого й не досягши. Щоб Євромайдан став каталізатором суспільних змін, критично важливою була присутність не кількасоттисячної хмари народу у вихідний день, а ядра, яке складалося б принаймні з кількох тисяч чи десятків тисяч – вночі, зранку й до обіду буднього дня. Чи назбирається стільки людей і з якої частини суспільства вони будуть – ось питання, яке не давало спокою.
Наступного дня мене поглинула рутина. Я не міг відірватися від інформаційних сайтів, які висвітлювали події Євромайдану, але провал відставки уряду (яка, щоправда, нічого не вирішувала) та незрозумілі дії опозиції, ба навіть почасти відсутність будь-яких дій, вселяли зневіру. Тоді подумалося, що Євромайдан не дотягне й до наступної неділі. Поки у четвер я не вийшов і не приєднався до страйкарів…
Там, на Майдані Незалежності стало зрозумілим, що усе тільки починається. Євромайдан має ядро, сформоване з п’ятизначної кількості нових людей. Вони не просто наступне покоління або люди, які народилися чи пішли до школи не в рабстві. Це інші люди – провісники ери Водолія. Вони дуже творчі, гуманні, понад усе люблять життя, миролюбні, але водночас готові відстоювати свою незламну життєву позицію. Саме вони створили атмосферу життєствердного, творчого духовного піднесення, яка панує на Майдані і яку не можуть затьмарити ні страх перед можливим силовим розгоном, ні спантеличеність діями опозиції. Цю атмосферу не передають ні телебачення, ні соціальні мережі, але вона бере у п’янкий добровільний полон кожного, хто прийде на Майдан.
Нові люди, здебільшого молоді, прийшли на Землю творити, а не руйнувати. Сенс життя для них полягає не в надмірному споживанні та колекціонуванні золотих унітазів, а в творчості, мисленні, спілкуванні, словом – розвиткові. Їхнє життя активне, а не реактивне. Люди нової ери можуть за 200 євро об’їздити автобусом половину Європи або сходити турпоходом у Карпати, витративши на це півстипендії, і бути від цього щасливими. Для них немає кордонів, вони вчаться в університетах Європи та Штатів, а потім повертаються в Україну жити і працювати, творячи разом із цим майбутнє країни. Ці люди різні, кожен із них живе своїми захопленнями – хто велосипедом, хто роликами, хто фотографією, а хто музикою. Але їх об’єднує те, що серед них немає сірих. І вони не "проти" – вони "за".
Нові люди вийшли на Майдан показати, що вони є, створити мережу єднання, яка дозволить залишатися самими собою, розвиваючись, творячи, живучи. Їх дивує багато закликів опозиції, поведінка якої виглядає так, ніби індики хочуть очолити журавлиний ключ, який летить у вирій. Вони з опозицією одне-одного не розуміють, бо живуть і мислять у різних площинах. Тому ці люди лишалися на Майдані навіть тоді, коли опозиція озвучувала недолугі гасла, складала план дій, проводила якісь консультації або просто не знала, що робити. Тому вони уважно слухають Вакарчука, Руслану та Положинського, які також творчі й тонко розуміють, чого треба новим людям.
Людям нової ери не потрібний план дій: вони вийшли на Майдан заради стратегічної перемоги – появи на суспільно-політичній мапі України всерйоз і надовго. Тому поки влада й опозиція задовольняються якимись тактичними перемогами, вони здивовано спостерігають, розуміючи, що це все не те. Чим довше вони стоятимуть, тим більшим буде їхній слід в історії, і тим менше місця в ній залишатиметься тим, хто зараз керує Україною. Вони ідуть шляхом Магатми Ганді, що своїм принципом ненасильницького опору ініціював ті суспільні перетворення, які ще за його життя зробили Індію незалежною.
Ці люди серцем відчувають, що потрібно робити. Вони ненавидять брехню, яка, немов ракова пухлина, скувала країну, та грубу силу, якою вона прикривається. І хоча розум часом піддається омані та страху, але серце людей нової ери проводить їх крізь гори брехні та веде до перемоги. Чим довше вони стоятимуть на Майдані, тим краще. Тим більше українців скинуть окови прогнилої системи й відкриють у собі нових людей. Тим менше біомаси залишатиметься для того, щоб януковичі, азарови та медведчуки клонували собі подібних арбузових, колобових і клименків. Тож треба стояти! Разом – і до кінця!
Важко сказати, чи вдасться Євромайданові повалити режим, але вже зараз достеменно зрозуміло, що Україна залишиться вільною країною і зовсім незабаром влада перейде до вільних нових людей. Мережа єднання людей нової ери, немов сито, відфільтрує весь совок, який ще залишився в головах і серцях багатьох українців. Через 5 років нові люди стануть професіоналами у своїй сфері діяльності, через 10 років – начальниками середньої ланки, а через 15 – керуватимуть країною. Їх не спинити. Вони готові до багаторічних економічних реформ та суспільних змін – це їхній план, який не здатні побачити короткозорі та сліпі. І Євромайдан – це лише початок революції – Революції ери Водолія, яку ведуть нові люди. Вона закінчиться загальнонародним процвітанням та достатком. Чекати залишилося недовго!