Ревізія капіталізму

Це була одна з найочікуваніших і найвизначальніших зустрічей світового масштабу. Лондонська зустріч Великої двадцятки (G-20), що відбулася 1–2 квітня, залишила по собі визначальні рішення щодо подальшого майбутнього розвитку фінансової, економічної та політичної систем світу. Окресливши нові надії на очищення світової економіки, саміт став відповіддю скептикам, які пророкують другу хвилю економічної кризи.

 

 

Саміт у Лондоні ще задовго до проведення викликав широкий спектр емоцій, поміж яких на першому місці стояло очікування заходів з оздоровлення світової економіки. Водночас різні країни мали свої специфічні сподівання.

 

У Росії з нетерпінням чекали на першу зустріч президента Дмітрія Мєдвєдєва з американським колегою Бараком Обамою та початок реального «перезавантаження» дво­­­сторонніх відносин. У Німеччині закликали зробити акцент на жорсткіше регулювання ринку, а не збільшувати «пакети стимулювання» економіки. У Китаї пропонували ідею створення нової глобальної резервної валюти й озвучували думки щодо зростання ролі Пекіна у побудові фундаменту нової фінансової архітектури світу. Французи, в яких криза породила глибоку недовіру до вільного ринку та глобалізації, наполягали на переході до «капіталізму з людським обличчям».

 

Експерти влучно підмічали, що перед самітом у Лондоні першочерговими вважали такі теми, як координація планів з відновлення еко­номіки, регулювання фінансової ­си­стеми і міжнародна торгівля. Клю­чові міжнародні гравці мали різні погляди на такий порядок денний. США, Велика Британія і МВФ переконували в необхідності посилення заходів на стимуляцію попиту, а Німеччина і Франція вважали за потрібне поміркованіше підходити до витрат і звернути увагу на соціальні наслідки кризи. Консенсус був хіба що в питанні оновлення фінансової системи шляхом посилення контролю над «податковими оазами».  

 

 

Засідання G-20 в Лондоні довело, що епоха вільного ринку без будь-яких обмежень добігає кінця, й економіка рухається у бік більшого державного регулювання капіталізму та соціальної відповідальності. Американські ринкові механізми засвідчили, що нинішній світовий капіталізм потребує серйозної ревізії.

 

Формальним результатом саміту стало підсумкове комюніке, що закріплює спільні безпрецедентні кроки з порятунку глобальної економіки, а також вироблення стратегії запобігання кризі в майбутньому. Головний підсумок – виділення Двадцяткою $5 трлн на вирішення економічних проблем упродовж півтора року. За прогнозами, це дасть змогу збільшити зростання виробництва у світі на 4%. П’яту частину цієї суми – понад $1 трлн – отримає МВФ та інші міжнародні фінансові інститути. $250 млрд буде безпосередньо витрачено на підтримку світової торгівлі.

 

Подолавши серйозні суперечності, провідні країни домовилися про принципове реформування світової фінансової системи, визначивши шість ключових пріоритетів. Перший – збільшення ресурсів МВФ і виділення коштів для допомоги найбільш постраждалим від кризи країнам. Другий – боротьба з «податковими оазами», хоча Китай наполіг на вилученні з чорного списку офшорів Гонконгу, а Британія – Кайманових островів. Третій – регулювання виплати бонусів топ-менеджерам компаній і банків. Четвертий – національні пакети кон’юнктурних заходів. П’ятий – жорсткіший контроль над фінансовими ринками. Шостий – забезпечення стійкості національних економік. Учасники саміту впевнені, що запропоновані заходи сприятимуть атмосфері довіри на кредитних ринках, створенню мільйонів робочих місць та розвитку виробництва.

 

Окремим важливим підсумком зустрічі стало формування Ради з фінансової стабільності, до якої увійдуть усі члени Двадцятки, Форуму фінансової стабільності (попередник Ради) та Єврокомісія. Нова структура стане основою системи прогнозування економічної кризи в майбутньому й уважно стежитиме за фінансовими інститутами, інструментами та ринками, виконуючи роль регулятора.

 

 

Зібрання G-20 продемонструвало зменшення зовнішньополітичного впливу США. Можливо, це сталося через дещо пасивну поведінку американського президента Барака Обами, який більше слухав, аніж говорив. Не виключено, що Сполучені Штати у нинішніх кризових умовах просто не мають бажання брати відповідальність за долю світу, а рятують тільки власну економіку, намагаючись утримати провідні позиції у світі за рахунок поки що панівної ролі долара – світової резервної валюти. І хоча Китай дедалі голосніше говорить про потребу пошуку замінника долара, позиції Федеральної резервної си­стеми США зберігають свою вагу.

 

Хай там як, а саміт уже має позитивний вплив на світову фінансово-економічну систему – в психологічній площині. Одразу після завершення G-20 світові фондові ринки продемонстрували стрім­ке зростання, майже на 9% підвищилися нафтові ф’ючерси – до $53. Це один із найкращих показників з початку цього року. Водночас збільшилися провідні фондові індекси і вартість акцій цілої низки найбільших сировинних та фінансових корпорацій світу. Позитивна реакція віртуальної економіки дає надію, що невдовзі, після реалізації задекларованих на саміті заходів, і реальний сектор світової економіки почне зростати. Принаймні більшість світових лідерів уже заявили про пришвидшення процесу відновлення національних економік.

Наступний, третій саміт Двадцятки слід очікувати наприкінці осені цього року. Саме тоді стане зрозуміло, наскільки ефективними виявилися запропоновані світовій економіці «ліки».

 

 

Для України результативність зустрічі G-20 у Лондоні також має свій позитив. Зміцнення світових фінансових інститутів, зокрема МВФ, дає надію на отримання подальших стабілізаційних кредитів від Фонду в разі ухвалення Кабміном і Верховною Радою потрібних рішень. Крім того, пожвавлення на світових фондових майданчиках та зростання цін на сировину дають підстави робити обережні прогнози щодо досягнення «дна» та початку повільного і поступового оздоровлення світової економіки, а з нею і українського експорту.