Мабуть, ніхто з киян та гостей столиці ще не забув річної давності ситуацію, коли весь її центр був буквально нашпигований рекламою. Фасади будинків — пам’яток архітектури, буквально завішені рекламними щитами, білборди, які закривали небо, сітілайти, за якими не проглядалися перехрестя, тощо — усе це було сумною реальністю Києва. Він більше нагадував не столицю європейської країни, а якийсь Сомаліленд чи азійське місто. За останній рік ситуація трохи покращилася, хоча залишається чимало проблемних точок. Та й протистояння із власниками цього бізнесу триває. Тиждень.ua дослідив питання, чи має шанс Київ позбутися надокучливої реклами.
Початок проблем із рекламою в столиці абсолютно закономірно збігся в часі із приходом до влади Леоніда Черновецького та його «молодої команди». Ці люди намагалися заробляти на всьому. Реклама, безумовно, теж була джерелом доходу. У цій галузі, за оцінками незалежних експертів, крутиться до півмільярда гривень. А за офіційними даними, надходження до київського бюджету від оренди рекламних площ становить 160–170 млн грн.
Реальна кількість цих площ у Києві й досі не відома. За словами Наталії Гончарової, керівника відділу реклами у складі департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, який віднедавна є головним органом у цій царині, нині їх зареэстровано ще щонайменше 5-6 тисяч рекламних конструкцій типу вивіски тільки чекають на легалізацію. Це при тому, що за останний рік практично не видавалось дозволів на нові конструкції, зате помітно зросли темпи демонтажу в порівнянні з минулими роками – тих конструкцій, що були встановлені взагалі без будь-яких документів. Бодай це новому керівництву рекламною цариною в місті вдалося. Але війна з бізнесом та корумпованим чиновництвом в розпалі.
Врахуймо, що з названої кількості ще буквально недавно було зареєстровано офіційно тільки 17 тис. цих площ. Тобто, звичайно, їхня кількість не зросла за рік майже вдвічі. Просто багато площ, окрім того, що встановлюються самовільно, можуть мати прострочені або підроблені документи. Тему останнього, до речі, ніхто ніколи раніше не піднімав. Та й навіть цілком легальні конструкції можуть суперечити усім нормам чинного законодавства.
Насамперед — так званій Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві, що була прийнята 26 січня 2012 року міською радою столиці. Вона затверджує класифікацію рекламних засобів і вводить зонування розміщення зовнішньої реклами в Києві. Згідно з нею, в місті було введено п’ять зон: від центральної, де не можна встановлювати жодної реклами взагалі, до околиць, де білбордами дозволено заліплювати мало не все. Однак дуже швидко й зонування, й класифікацію почали порушувати. Найтиповіший спосіб — коли встановлюють більший розмір, ніж можна, більшу кількість носіїв тощо. «Типова схема, за якою продовжували експлуатацію навіть незаконних площ, була така, — розповідає Наталія Гончарова, — коли закінчувався термін дозволу чи навіть були якісь порушення, відповідний чиновник просто брав ситуацію «на розгляд». Тобто просто підвішував у повітрі. А площа спокійно працювала й надалі. Іще одна дуже цікава схема допомагала легалізувати, наприклад, сітілайти ближче ніж за 50 м до перехрестя, на що санкцію давала ДАІ. ДАІшники писали хитро, мовляв, дозволяється встановлення рекламної конструкції, якщо вона не порушує законодавства України. І спробуй прискіпатися до цього формулювання. Якщо встановили з порушенням, то міліція завжди відповідала: ми давали дозвіл тільки на законне встановлення. А якщо воно незаконне, то це вже не до нас запитання».
Цікаво, що дуже довго проблеми зовнішньої реклами належали до компетенції… департаменту суспільних комунікацій КМДА. Його вже багато років очолює така собі Марина Хонда. ЗМІ та навіть сам екс-мер Києва Леонід Черновецький звинувачували її в тому, що вона є ставленицею екс-заступника голови КМДА регіонала Валерія Борисова та народного депутата, досить впливового діяча київської політики Дмитра Андрієвського. Ну і, зрозуміло, в масштабних зловживаннях владою та корупції.
Читайте також: Виноградар. Дика північ
Її ж (тобто й реклами, й Марини Хонди) безпосереднім куратором, який реально й вирішував усі питання рекламного ринку столиці від 2010 до 2014 року, подейкують, був не хто інший, як Олександр Пузанов, нинішній голова київського осередку Опозиційного блоку. Він, своєю чергою, за численними свідченнями медіа, дуже близький друг Сергія Льовочкіна, екс-глави Адміністрації президента часів Януковича. І має досить серйозні інтереси в Києві, пов’язані як з енергорозподільними підприємствами, так і з багатьма іншими галузями.
Власне, довгий час від зміни влади в столиці — Олександра Попова на Віталія Кличка — нічого не ставало інакшим. Адже рекламою, яка тепер була передана до згадуваного департаменту містобудування та архітектури, почав займатися ще один досить одіозний персонаж, на той момент заступник голови цього підрозділу, такий собі Андрій Вавриш. Його ЗМІ теж асоціюють із тим-таки Сергієм Льовочкіним, котрий у благословенні поповські часи просунув цю людину на дуже хлібну й важливу в сенсі землевідведення посаду голови Служби містобудівного кадастру Києва. Цікаво, що такий важливий пост Вавриш зайняв навіть не маючи вищої профільної освіти, з дипломом бакалавра за спеціальністю техніка-електрика. Тобто замість одного ставленика прийшов другий, не змінюючи нічого по суті.
Бодай якісь зрушення в цій галузі почалися лише після того, як Вавриш потрапив під люстрацію. Згодом було створено згаданий відділ реклами, а комунальне підприємство «Київреклама» стало підпорядковуватися цьому відділу, а не департаментові суспільної комунікації чи архітектури. Давно вже йдеться про необхідність створення окремого підрозділу, що був би підлеглий безпосередньо меру, однак наразі ситуація саме така, половинчаста.
Отут і підходимо до найцікавішого питання: кому вигідно, тобто хто ж є головним бенефіціаром нинішнього підвішеного стану з рекламою в Києві? Адже, повторимося, нині діє мораторій на видачу дозволів на нові рекламні площі, введений кілька місяців тому мером Віталієм Кличком з подачі Наталії Гончарової та заступника мера Олексія Резнікова, який курує цей напрям. Це, своєю чергою, викликає дуже велике роздратування в бізнесу. Деякі його представники навіть розпочали кампанію в ЗМІ, звинувачуючи нинішнє керівництво рекламної галузі й особисто Резнікова у навмисному блокуванні видачі та продовження дозволів. Мовляв, щоб вичавити всіх із ринку, а потім завести «своїх». До того ж чомусь харківських. Своєю чергою, Гончарова та Резніков заявляють, що більше не допустять безладу й планують у кілька разів зменшити кількість реклами в Києві, зате підняти її вартість. Ну й суворо дотримуватися зонування та законодавства загалом.
Читайте також: Київ як символ і міф
Хай там як, але, за інформацією з реєстрів власності та джерел Тижня, викристалізовується така картинка. Серед основних дійових осіб та власників/орендарів рекламних площ у Києві, наприклад, — олігарх Василь Хмельницький та його компаньйон по Kyiv Investment Group Андрій Іванов. Також чимало площ належить екс-нардепові, перебіжчику-тушці з БЮТ до ПР взірця 2010 року Миколі Баграєву. Ще одним бенефіціаром ринку є не хто інший, як інвестиційна компанія Dragon Capital, яку пов’язують із екс-главою АП Борисом Ложкіним та самим президентом України Петром Порошенком. А як не згадати президентського улюбленця Сергія Березенка, який і досі нібито курує площі будівель, що належать Державному управлінню справами. Наприклад, Палацу «Україна» чи готелю «Дніпро», рекламні конструкції з якого вже рік не можуть зняти працівники Київреклами, адже охоронці просто не пускають їх досередини під соусом того, що, мовляв, будівля не належить місту. Є і дрібніші власники, наприклад Олександр Нощенко.
Як бачимо, за рекламним свавіллям у столиці стоять досить серйозні люди, які звикли до легких заробітків у цій галузі. І відступати вони явно не збираються, попри деклароване нібито серйозне бажання нинішньої київської влади навести в цьому лад. Особливо з огляду на те, наскільки імпотентною ця влада бачиться в боротьбі проти забудовників (чи її імітації). Тож протидія рекламному Сомаліленду ще тільки-но починається. І хто вийде переможцем, наразі не зрозуміло.